Ольга Перехрест – Маки


Її голосу стане на двадцятьох,
А вона мовчить і дивиться у новини.
І мовчанка її ніби темний великий льох,
Де вона зберігає всіх, в незалежності від перемог,
Групи крові, статі або країни.

На подвір’ї у неї зростає червоний мак,
Хоч вона завжди забуває його поливати.
І у кожному русі чи слові шукає таємний знак,
Щоби їх запам’ятовувати й забувати.

Вона дивиться у вікно і чекає на листонош,
Що приносять до неї книги або листи
Не довіряє словам політиків та святош,
Які їй говорять постійно – що ж
Річки цієї тобі точно не переплисти.

Вона спить, ніби птаха, тривожно, і кожну ніч
Перераховує дні і вулиці спорожнілі.
І тіні стають біля неї плечем до пліч,
Виростають, ніби квіти біля узбічь,
Ніби синці на блідому тілі.

Вона мовчки збирає маки – аж липко в руки,
Приносить їх тим, про кого давно забули.
І слухає, як вирівнюється стукіт,
Як серце спиняє всі непотрібні рухи,
Коли вона думає про минуле.

А телевізор знову про щось їй каже,
Вона його слухає, кинута напризволяще.

Кожне із слів не так вже й багато важить –
Слухати маки їй набагато важче.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Характеристика образів з наталки полтавки.
Ви зараз читаєте: Ольга Перехрест – Маки