Олійник Борис – Біографія

Бори́с Іллі́ч Олі́йник (22 жовтня 1935, Зачепилівка Новосанжарського району на Полтавщині) – український поет, перекладач, дійсний член НАНУ, голова Українського фонду культури. Почесний академік Академії мистецтв України. Член правління Національної спілки краєзнавців України.

Відомий державний діяч: обирався депутатом Верховних Рад СРСР (з 1989 по 1991 рік – віце-голова Палати Національностей Верховної Ради СРСР) та України.

5 липня 2010 року Указом Президента України В. Ф. Януковича Бориса Ілліча Олійника призначено головоюКомітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Творча діяльність

Друкуватися почав ще в школі. Після закінчення десятирічки у 1953 році вступив на факультет журналістикиКиївського Національного університету ім. Т. Г. Шевченка, який закінчив у 1958 році.

Одинадцять років він очолював парторганізацію СП України і пишається тим, що за ці роки ніхто з його колег-письменників не був виключений з її лав і тим паче посаджений за грати.

Побував майже в усіх гарячих точках міжетнічних конфліктів колишнього Союзу, про що розповів в есе “два роки в Кремлі” (“Князь тьмы”).

У травні-червні 1986 року одним з перших побував у Чорнобилі, в зоні, звідки вів репортажі на ЦТ СРСР і України. Того ж року виступив зі статтею в “Литературной газете” (Москва), “Випробування Чорнобилем”, в якій викрив злочинну діяльність тимчасовців.

На початку липня 1988 року на XIX конференції КПРС в Москві Борис Олійник, зупинившись на сталінському терорі 1937 року, цілком неочікувано для присутніх завершив цю тему так: “А оскільки в нашій республіці гоніння почалися задовго до 1937-го, треба з’ясувати ще й причини голоду 1933-го, який позбавив життя мільйони українців, назвати поіменно тих, із чиєї вини сталася ця трагедія”.

Після неодноразового перебування на фронтах Боснії-Герцеговини написав есе “Хто і з якою метою сатанізує сербів?”, яке вийшло в Югославії окремою книгою українською і сербською мовами. Коли розпочались бомбардування, прибув до Югославії. Написав есе “Хто наступний?”.

Творча спадщина

Борис Олійник – автор понад 40 книг, віршів, есе, статей, які друкувалися в Україні, в усіх республіках СРСР, перекладались російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами. Лауреат всеюгославської премії “Лицарське перо”. Перша збірка його лірики – “Б’ють у крицю ковалі” (1962) – книга про повоєнні часи, про пережите особисто та про пережите народом. Творчий доробок поета нині – понад сорок книг. Найвідомішими вважаються “Вибір” (1965), “Коло” (1968), “Стою на землі” (1973), “Заклинання вогню” (1978), “Сива ластівка” (1979), “У дзеркалі слова” (1981), “Поворотній круг” (1989), “Таємна вечеря” (2000), поема “Сім” (1988).

Відзнаки і нагороди

У 1957 став переможцем Всеукраїнського поетичного конкурсу. Лауреат державної премії СРСР, державної премії України ім. Т. Шевченка, міжнародних премій імені Сковороди та “дружба”, Герой України (до 70-річчя з дня народження). За вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди дня Соборності України Президент України Віктор Ющенко 16 січня 2009 нагородив Бориса Олійника орденом Свободи. Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (11 квітня 2012) – За вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної культури, збереження культурно-мистецької спадщини українського народу, багаторічну сумлінну працю. Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (21 серпня 1999), V ст. (17 жовтня 1995). 15 жовтня 2009 удостоєний звання “Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка”. 30 січня 2012 Національною Академією наук України висунений кандидатом на здобуття “Нобелівської премії”.

Збірки

1959 – збірка нарисів “За Північним дінцем” 1962 – збірка поезій “Б’ють у крицю ковалі” 1962 – збірка поезій “двадцятий вал” 1964 – збірка поезій “Вибір” 1965 – збірка поезій “Гонг” 1965 – збірка “Поезії” 1968 – збірка поезій “Коло” 1970 – збірка поезій “Відлуння” 1972 – збірка поезій “На лінії тиші” 1973 – збірка поезій “Рух” 1973 – поетична збірка російською мовою “Стою на землі” 1974 – збірка поезій “Ми знаємо для чого жить” 1975 – збірка поезій “Гора” 1976 – збірка поезій “Істина” 1976 – збірка поезій “Кредо” 1978 – збірка поезій “Заклинання вогню” 1979 – збірка поезій “Сива ластівка” 1981 – збірка поезій “У дзеркалі слова” 1981 – збірка поезій “доля” 1982 – поеми в окремих книгах “дума про місто”, “Крило” 1983 – публіцистична книга “Планета поезія” 1983 – збірка “Поеми” 1984 – поетична збірка “Міра” 1986 – збірка “Поезії” 1987 – поема “Трубить Трубіж” 1989 – збірка поезій “Поворотний круг” 1990 – публіцистична книга “Криниці моралі та духовна посуха” 1993 – книга “Відступник, або два роки в Кремлі” 1995 – поетична збірка “Шлях” 1995 – публіцистична книга “Сатанізація сербів, кому вона потрібна?” 1999 – поетична збірка “Біла мелодія” 1999 – історичний нарис “Жорстока правда” 1999 – есе “Хто наступний?” 2000 – поетична збірка “Таємна вечеря” 2001 – поетична збірка “Знак” 2007 – поетична збірка “У замкненому колі. Із окупаційного зошита”

Твори

В оборону хліба дивовижа до проблеми добра і зла Мелодія Похорон учителя Пізнання Пісня Пісня про матір Сива ластівка Урок Ринг Вибір Пісня Максиму Рильському

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Олійник Борис – Біографія