Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Оповите, або Кільцеве римування
Оповите, або Кільцеве римування
Оповите, або Кільцеве римування – римування у чотирирядковій строфі (катрені), де закінчення першого рядка римується із закінченням четвертого, а другого – з третім за схемою: абба:
Рятуйся від пісні, яка повела а
Тебе поміж люди у люту годину, – б
Під кулю чужинця і чобіт у спину б
По теплій золі від села до села. а
(П. Гірник)
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Схема римування Схема римування – схема розташування рим у віршовій структурі, позначувана літерами української (або латинської) абетки. Поширені в силабо-тонічній системі такі різновиди С р.: суміжне, або парне (аа бб… ), перехресне (абаб), кільцеве, або оповите (абба), тернарне (аабввб), кватернарне (ааабвввб). Трапляються й інші С. р. залежно від строфічної будови (терцет, сонет, секстина, нона, децима, онегінська строфа […]...
- Перехресне римування Перехресне римування – римування у чотиривірші (катрені), коли перший рядок римується з третім, а другий – з четвертим за схемою: абаб. Приклад П. р. – вірш П. Гірника про Т. Шевченка: Не каявся. Писав у казематах. а Відрікся від щедрот і нагород. б І не зважав на цензорів пихатих – а Яка цензура викреслить народ? […]...
- Тернарне римування Тернарне римування (лат. terni – по три) – розташування рим за схемою: аабввб (через два рядки на третій), одна з форм шестивірша (секстини). Яскравим прикладом Т. р, є вірш В. Герасим’юка “Ранкова пастораль”: Розвиднювалось. Ми пішли косити а За грунь. А нам навстріч несли трембіти а Чоловіки з присілка – хтось помер. б Була ще […]...
- Римування Римування – особливість розташування рим у вірші, інтервал між ними. Трапляються випадки, коли відстань між римованими словами відсутня, якщо вони вживаються або побіч одне одного (“Є незмінна земля, і усе на ній зміна невпинна”. – О. Ольжич), або розмежовані цезурою (“Виходимо босі // і коси ми точим”. – Я. Савченко) чи віршовою паузою, коли вірш […]...
- Кватерна Кватерна (лат. quattuor – чотири) – своєрідність римування, де два тривірші мають по четвертому рядку, які також об’єднані римою. Кватернарне римування має такі різновиди схем – прямий (ааабвввб), обернений (абббаввв), кільцевий (абббввва)- Про неї, про колискову, а Про материнську мову, а Я думаю знову й знову… а Без неї в душі зима, б Без неї […]...
- Шестивірш Шестивірш – шестирядкова віршова строфа з добре розробленою розмаїтою схемою римування, вживана у формі секстини, зустрічається у вигляді тернарно римованого вірша (тернарне римування): Все дальше, дальше, дальше йдеш, а Землі ногою не торкаєш, б І, наче арфу, так несеш а Проміння місячне – і граєш, б Тугою серце квітам краєш… б І дальше, дальше, дальше […]...
- Восьмивірш Восьмивірш – восьмирядкова строфа з добре розробленою розмаїтою системою римування, в окремих випадках (октава та сициліана) жорстко визначеною, включаючи і рідкісне кватернарне римування: Давно за синю хмару сонце впало, а З-над Києва пісок густий одплів, б А денний клекіт одійшов помалу а Туди, де сквери квітнуть і гаї б І веселять муровані будівлі в Та […]...
- Секстина Секстина (італ. sextina, від лат. sex – шість) – строфа із шести рядків подовженого (п’ятистопного чи шестистопного) ямба, що складається із чотиривірша (катрена) з перехресним римуванням та двовірша (диптиха) із суміжним римуванням за схемою: абабвв; досить поширена в українській поезії: Щодень гостріші лінії руки, а Темніше – восковіюче обличчя. б І голос твій уже такий […]...
- Нерівноскладова рима Нерівноскладова рима – випадок асиметричного римування, коли в одному з римованих слів міститься більше складів, ніж у суголосному з ним. Частіше в такій ситуації перебувають окситонні та парокситонні рими: Задощив, закрутив, закурився, І пішло дорогами в дощ, Пересохлі жовті уривки. Полохливе, послужливе клоччя (М. Иогансен). Трапляється римування слів з наголошеним останнім та передостаннім складами з […]...
- Тарас Шевченко – Хоча лежачого й не б’ють Хоча лежачого й не б’ють, То і полежать не дають Ледачому. Тебе ж, о Cуко! І ми самі, і наші внуки, І миром люди прокленуть! Не прокленуть, а тілько плюнуть На тих оддоєних щенят, Що ти щепила. Муко! Муко! О скорб моя, моя печаль! Чи ти минеш коли? Чи псами Царі з міністрами-рабами Тебе, о […]...
- Терцет Терцет (італ. terzetto, від лат. tertius – третій) – тривірш. Строфа Т. самостійна за умови, коли схема рим викінчена в її межах (ааа ббб і т. п.) або під час римування один віршовий рядок лишається без рими (ритурнель): Лежить солдат під лісом, на травах, на піску, а Над ним кує зозуля в зеленому ліску, а […]...
- Герасим’юк Василь – Що тебе пригинає Що тебе пригинає До сирої землі? Це твоя тайна таїн Дотліває; в золі. Ця зола це вчорашня, Це не дим – це туман. Ця земля вже не наша. Це спасенний обман. Ніби ватра колишня, Що нагріла цей край, Нині нам найрідніша… Пригинай! Пригинай! Дуже тихо стукоче Непомітна зола. Щоб не зрадили очі, Гнеться шия вола....
- Усічена рима Усічена рима – римування, при якому словам у кінці віршового рядка наче бракує певного звука: Я страх відкинув геть, байдужий став до болів. У грудях миготять зірниці потайні. Колись я в світі жив. Тепер, позбувшись волі, Я цілим світом став… І світ живе в мені (М. Руденко). У слові “волі”, що римується зі словом “болів”, […]...
- Микола Вінграновський – В Орську Не ти сидів тут, богом битий, Не ти орав слізьми Орю, Тут цар сидів, очима бликав, Царі отут ноздря в ноздрю. Сиділи, шевкали з Раїма, Ловили бліх – піски й блохва… Прийшла з неволі Україна Й тебе на волю повела. На вольну волю вільну всюди, Й тебе побачивши отак, Сказали землі, води, люди: – Віднині […]...
- Степан Руданський – Не мої ноги Серед лісу, серед гаю У неділешній обід Заснув мужик у чоботях, Прокинувся без чобіт. Прокинувся, протер очі, Разів кілька позіхнув, Разів кілька босі ноги З подивлінням повернув. “Не мої се,- каже,- ноги, Присягаю на чім світ, Бо мої в чоботях були, А сі – босі, без чобіт!”...
- Микола Хвильовий – “Та невже ніколи не забуду… “ Та невже ніколи не забуду Ці шляхи, цю тирсу, широчінь, Не заб’ю в собі зміюку люту, Що хитренько про степи сичить? Як орган в костьолі, на молитві, Ці уперті спогади з села Знову кажуть: “Ти послухай, рід твій Нас до тебе, зраднику, послав”. Що ти робиш? де ти забарився? Чи забув, як явори шумлять На […]...
- Андрій Любка – Потоком З кожним днем усе важче чинити спротив Імпотенції духу яка наростає Іноді прокидаюся вночі Ніби у теплій воді Ось я чую як вона хлюпає Ось відчуваю цей морок Вода у камінні і я у воді І все ніби спокійно Але ж: Ця суча українська поезія Ця йобана силаботоніка Оця закатована земля Яка дала світу Всього […]...
- Семивірш, або септима Семивірш, або септима (лат. septima – сьома) – семирядкова строфа з різними схемами римування: аббавбв, абабавв, абабвбв, абабабатаін.: Людей, звичайно, більше, ніж народу… а Коли виспівуєш на цілий сход б Любов до людства… з сотого заходу, – а Згадай, нарешті, і про свій народ б Хоча б за те, що має він в цю мить […]...
- Аня Тет – Стань для мене єдиним Стань для мене єдиним У широкому сенсі.. На – життя, не годину – Поселися у серці.. І душею, і тілом – Як задумав Всевишній, Щоби знати хотіла Лиш тебе, з-поміж інших.. Будь оселею й домом, У житті – найціннішим. Будь не просто знайомим, Стань отим, найріднішим.. Щедрим будь і уважним, Справедливим й надійним. І твоїми […]...
- Месневі Месневі (араб. – здвоєння) – у ліриці східних народів – велика за обсягом героїчна або філософсько-дидактична поема, написана двовіршем за схемою суміжного римування (аа бб вв… ). Зверталися до цієї форми Рудакі, Нізамі, Сааді, Фізулі та ін. Про своєрідність версифікаційної структури свідчить уривок з поеми “Шахнаме” Фірдоусі, перекладеної В. Мисиком: Хай в тебе розум буде […]...
- Герасим’юк Василь – В якім одінні ти зійшла на кручу? В якім одінні ти зійшла на кручу? Я бачу тільки музику в імлі. Я чую тільки тишу неминучу, Заховану, як церква у золі. Звучати мусять ці горби, співати! – Ця пустка сива, ці горби святі, – Хоча б душі останньої заради В її потворній, чистій наготі....
- Микола Хвильовий – Швець працює Цок! Цок! по цвяшках На підошві стежки дві – Це я вам – Чобітки. Не дивіться, що я плюну, Розітру, як скло блищить. А який, який я юний В цю веселу мить. Аж по лікоть голі руки: Праця в хаті, а важка… Цитьте, йдуть до мене з бруку… Цок-цок! по цвяшках! . . . . […]...
- Спенсерова строфа Спенсерова строфа – різновид нони; строфа, створена англійським поетом XVI ст. Е. Спенсером у поемі “Королева фей”. для неї властивий п’ятистопний ямб, але останній рядок – із шестистопним ямбом. Має римування за схемою: абаббвбвв. Застосовуються окситонні та парокситонні рими. Зразком С. с. вважається поема дж. Байрона “Мандри Чайльд-Гарольда”....
- Тарас Шевченко – Світе ясний! Світе тихий! Світе ясний! Світе тихий! Світе вольний, несповитий! За що ж тебе, світе-брате, В своїй добрій, теплій хаті Оковано, омурано (Премудрого одурено), Багряницями закрито І розп’ятієм добито? Не добито! Стрепенися! Та над нами просвітися, Просвітися!.. Будем, брате, З багряниць онучі драти, Люльки з кадил закуряти, Явленними піч топити, А кропилом будем, брате, Нову хату вимітати!...
- Семенко Михайль – Чистильщик чобіт Кинь ранкову газету, маестро, Поставив на твою машину чобіт. Ріг всміхається затурбованим сестрам, Кожний своє діло робить. З гаманця виконав відповідний мінус – Можеш продовжувати своє читання. Я залишу тебе на розі, але ніде не дінусь. Виблискує за будинком позолочена баня. 1918. Кибинці – Київ...
- Микола Луків – Весняні дощі Пам’яті Володимира Сосюри Голубі опівнічні дощі, Оповите туманами місто. У під’їздах – ніде ні душі, З-поміж хмар переблискує місяць. А дощі плюскотять, плюскотять, По асфальту стрибають, шаліють, Ніби хочуть про щось розказать І не можуть чи, може, не вміють. Але ж – лишенько! Хто там в плащі? Мовчазний та блідий. У задумі. Серед ночі. У […]...
- Микола Руденко – Знов чомусь прийшла хвилина смутку Знов чомусь прийшла хвилина смутку. Попрямую у вечірній ліс. Запалю солдатську самокрутку Над окопом, що давно заріс. Ні, життя легкого обіцяти, Сонце не могло своїм синам. Де ти, рік народження двадцятий?.. Перші кулі діставались нам. Я не знаю, втрата чи здобуток Те, що надбано в юнацькі дні – Це боління, цей окопний смуток, Що живуть […]...
- Семенко Михайль – Королі І Паганіні і Кореллі Схиліться до душі мені Бо почуття такі веселі Бо почуття такі сумні Мені їх в звуки вилить треба В акорди срібні перелить Щоб осягнуть високе небо Щоб ними землю запалить Я жду ідіть ідіть музики Сонат величних королі Візьміть душі моєї крики І понесіть їх од землі Де пробувають ваші тіні […]...
- Pavlo-movchan-nu-shho-ya-miryayu-ne-znayu Павло Мовчан – “Ну що я міряю? Не знаю… “ Ну що я міряю? Не знаю. Годину, день чи власний вік? І починав з якого краю? Від губ, від пучок, від повік?.. Поміж долонями весь простір, Поміж губами – голос весь, Безмежжя все – у високості, І вся безмірність в слові “днесь”. Ну дві руки, […]...
- Павло Мовчан – “Криниця. Стану над водою… “ Криниця. Стану над водою, Уп’юся суттінню густою, І відра попелом ущерть Наповняться. А ніч, як смерть, Все перепалить, перетлить… І жахко з відер воду пить. Лиш при вогні будеш радіти, Що не минулося ще літо, Хоч смутки виникли й жалі. Вогонь на тихому крилі По колу поле облітає, В глибокі відра зазирає, І ставить мітки […]...
- Ольга Кричинська – Мій ангеле змучений Мій ангеле змучений, знаєш останні новини? Мене, мов хлібину, ламають кохані руки. Сердечні куранти пробили фінальну годину – І крихти любові чекають на схвалення круків. Допоки ти вештався десь поміж світлом і тінню, Рятуючи скривджених, хворих, зневірених, мертвих, Твою підопічну, для тебе занадто невинну, Стирали на крихти, з метою єдиною – стерти. Про що говорити? […]...
- Анаграма Анаграма (грецьк. ana – пере та gramma – літера) – переставлення літер у слові, завдяки чому витворюється нове значення, прочитуване у зворотному напрямку (тік – кіт, мука – кума, літо – тіло), постають псевдоніми (Симонов – Номис) тощо. Ця стилістична фігура добре відома в українській поезії, використовується з метою римування чи створення різних ефектів, зокрема […]...
- Олеся Крисько – Відпускаю у небо свого журавля Відпускаю у небо свого журавля. Вкотре. Ти ж синицю зі жмень не пускаєш Знову. А мені та й до тебе навіть здаля Ближче. Ти ж на зустріч до мене не зробиш Й кроку. Відпускаю! Лети у свій вирій Дакеко. Не тривож мене більше, звільни Серце. Як забути тебе, мій милий? Не легко! В мою душу, […]...
- Герасим’юк Василь – Осінні пси Карпат Іду – немов траву чиюсь толочу – Отак мені. Не погляд і не зойк З гущавини. Та озирнутись хочу, Поглянути на слід бодай разок. Не видно сліду. Не крадуться тіні. Ніхто не скочить і – по рукоять!.. Але я знаю: є ще пси осінні – Вони мене почули і не сплять. Не виють. Не печуть […]...
- Дід Михалич – Закохатись – 2 кроки до неба Закохатись – 2 кроки до неба… Закохатись і вимкнути звук. Ти – залежність, найбільша потреба, Божеволію без твоїх рук. І зіниці твої наче грати, Раз подивишся – вже не втекти. Я приречений вічно кохати, Якщо зникнеш – зумію знайти. Заберу, розпакую валізи… Ти казала, тебе я притягую, Мов магніт, і при цьому я згадую: Твоє […]...
- Надя Ковалюк – Сьогодні – мій останній із листів Сьогодні – мій останній із листів: Без докорів, без сліз і звинувачень. ВпізнАєш почерк серця між рядків, Бо всі слова тепер не мають значень… Пробач мене, що в люту заметіль Я зігрівалась спогадом про тебе, Пробач широкі обрії надій, Які собою закривали небо. Пробач, що не твоя і нічия, Що зачиталась на чужій сторінці, Що […]...
- Мар’яна Савка – І крила спалімо. І станьмо людьми І крила спалімо. І станьмо людьми. І сталось. Ідемо шляхами земними У холод і біль неземної зими. Йдемо поміж них. І стаємося ними. Цей сніг не минає вже тисячу літ. Цей холод кривавить рубці на раменах. Закуто міста, як у лати, у лід. На брамах розвішано білі знамена. Шукаєм притулку. Вокзали. двори. Кав’ярні. Будинки з […]...
- Ронсарова строфа Ронсарова строфа – шестирядкова строфа, названа за прізвищем французького поета XVI ст. П. де Ронсара, в якій рядки римуються за схемою: аабввб. Така форма застосована в поемі Г. Чупринки “Лицар-Сам”: Їде Лицар-Сам із бою, а Їде гордий сам собою, а Грішний кинувши вертеп, б В грішний край давно коханий, в Пишноцвітний, злототканий, в В рідну […]...
- Людмила Григоренко – Сонце хліб випікало Лише сонце зійшло, з-за вершечків кудлатих Прохолода нічна в фіранках затремтіла, І гайнула собі, мов налякана з хати У гаї у діброви, немовби на крилах… У вікно вітерець ледь ввірвався відкрито, З першим співом пташок на ранковій порі Сонце піч затопило і старанно в сито Борошняні хмаринки збирало в горі. Притрусило приправ щойно збираних свіжих, […]...
- Тріолет Тріолет (фр. triolet, від лат. trio – троє) – восьмивірш за схемою римування на дві рими: абааабаб. Причому перший рядок повторюється тричі: Сонце і день – не мені. Сни – моя втіха єдина. Та не щастить і вві сні. Сонце і день – не мені. О, хоч у снах чарівні Сняться юнацтва години… Сонце і […]...
Значення івана котляревського для української культури.