Осінь

Related posts:

1. Єлизавета Замана – ця осінь зустріла нас холодом Ця осінь зустріла нас холодом, А ми так мріємо про бабине літо… Зігрівай мене своїм подихом І нам разом буде на диво тепло. Я хочу цю осінь у твоїх обіймах І щоб ти читав мої вірші у кожну ніч тиху Давай, як у наших улюблених Фільмах – ловити зорі на моєму даху Така холодна осінь […]...
2. Семенко Михайль – Осінь Осінь похмура йде Хмари дощі тумани Осінь у серце веде Смуток нежданий Холод суне німий В душу вповзає мла Осінь серпанок густий Ти принесла Ради не дам собі В серці моїм мовчання Спогад ридає в журбі Давнє кохання. 24. VIII. 1913. Київ...
3. Ольга Анцибор – Осінь Сивина вже скроні посріблила, Листопадами літа летять, І в душі кохання відболіло, А на серці тиха благодать. Осені п’янке зачарування Вабить зір, нашіптує слова, Як юнак дівчині про кохання Пісню тихим голосом співа. Фарб осінніх буйне розмаїття, Золото й бурштини є у нім, Ще зими далеко лихоліття, Пахне ще дитинством сизий дим. Листям жовтим сповнене […]...
4. Павло Тичина – Осінь така мила Осінь така мила, Осінь Славна. Осінь матусі їсти несе: Борщик у горщику, Кашка у жменці, Скибка у пазусі, Грушки у фартушку. Осінь така мила, Осінь Славна. Прийде, поставить: Мамо, спите? Підведуться мати: – Це ти, моя доню? – Я ішла все лісом, Дуб мене за хустку, Він хотів догнати, Борщик однять! Осінь така мила, Осінь […]...
5. Осінь – Сосюра Володимир Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні в синій тишині. По садах пустинних їде гордовито Осінь жовтокоса на баскім коні. В далечінь холодну без жалю за літом Синьоока осінь їде навмання. В’яне все навколо, де пройдуть копита, Золоті копита чорного коня. Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні й розкида кругом. Скрізь якась покора в тишині розлита, […]...
6. Дарина Брильова – Осінь. Ще тепла, гучна Осінь. Ще тепла, гучна Б’є в мої тихі скроні. Я не занадто сама, Я незнайомка недолі. Примха моя чи жарти? – Листя мені як зорі.. Йду крізь вогні й напасті, Осінь стрічаю нову. Ми з нею зовсім чужі, Тільки волоссям схожі! Осінь, прошу, відведи, Звідси деньки негожі. Я тобі вірити зможу, Норов твій не клястиму.. […]...
7. Юля Миргородська – Осінь на веранді розливає мокко Осінь на веранді розливає мокко В січні ще насниться цей солодкий щем Що озветься в грудях озером глибоким І за краєм серця в душу потече Закіпає джезва Охололи нерви Випиваєш на ніч залишок життя Ця безжальна осінь з тебе маску здерла Пий життя і мокко Пий його до дна...
8. Іван Вовчок – Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь, Ця тітка вічно п’яна від рясних дощів, Які немов солоні сльози від старих відносин, Що ностальгічно роз’їдають закутки душі. От не люблю її, ненавиджу цю осінь. Мій перший вірш про неї буде ось такий, Хорошого я тут не скажу мабуть зовсім, Аж жовтий колір через неї […]...
9. Юлія Кириленко – Палає осінь золотом багряним Палає осінь золотом багряним, Струмує венами калинове вино. Моє тепло ввійшло в меридіани, В моїй душі розбурхане дніпро. Сумує осінь, слізно листям плаче Про те, що зледеніло на устах… Її жахають погляди незрячих, Що янгола не бачать на плечах. Шукає осінь серце небайдуже, Щоб взимку руки холод не скував. Та не знайшла, дощами терпко тужить, […]...
10. Леся Українка – Осінь Рветься осінь руками кривавими До далекого сонечка любого; Кров на шатах препишних шаріється, Оксамит і парчу залива. Так для сонечка осінь убралася, Мов цариця у свято врочистеє, Все, що є на сім світі найкращого, Все зібрала на пишний убір. Але дні все коротшають, міняться, Гляне сонечко й знову захмариться… Журить осінь-сухітниця сонечко, Бо нема в […]...
11. Богдана Лапченко – Можливо сумує ця осінь у місті Можливо сумує ця осінь у місті, Депресія в неї від мокрого листя. Не хоче нам сонця-промінчика дати, Лишає під ковдрою довго лежати. Хворіти їй мало, додасть нам турботи: Надворі – калюж, а удома – роботи. Готує тихенько до лютих морозів. Чи скоро вони? Ще не чути прогнозів. Вдягай теплий светрик і нумо гуляти! Багаття палити, […]...
12. Герасим’юк Василь – Ця осінь, Боже, також золота Ця осінь, Боже, також золота. Світає. Вечоріє. Крик навколо. Припухлі розтулила ти уста. І день іде, і ніч іде, і голо… Земля ця Восени вві сні Чомусь Лякає тихим леготом, як лезом. Боюся ранку й вечора. Боюсь Апостольського дня. Вже краще безум....
13. Гострі кігті інертно відпустила осінь Гострі кігті інертно відпустила осінь, Інтерпретувала їх у листопадний сніг. Навіть в аскетизму затряслися кості І саме осіннє сіре сумно пасмурніло небо. Я шкандибаю калюжами узбіччя, Передімною караван нових-чужих авто. Я хочу просто так поглянути тобі у вічі. Поруч нікого. Бінокулярно: Капелюх, Пальто, Пальто, Пальто…...
14. Іван Андрусяк – осінь вечір пора вмирати Осінь вечір пора вмирати Голос кришиться на вітру Сон раптовий як алігатор Підкрадається угору Теплий місяць до ока липне Над повіками нависа Відчувати жага велика Червоніти їдка краса Осінь вечір пора безлика І нікого щоб застеріг Що немає на світі лиха Зрозумілішого за сніг Одержимішого за листя Присоромлене до гілок Правильнішого особисто І вірнішого за […]...
15. Катруся Танчак – Осінь – це просто довго чекати снігу Осінь – це просто довго чекати снігу, Коли пожовкло листя й скінчились гроші, Коли потрібно бігти, але для бігу Ми недостатньо мужні. Коли хороші Люди стають банальними, а важливі Вкрай необхідними, й треба чимдуж тікати. Осінь – це просто дика, до болю в спині, Спроба перемовчати....
16. Володимир Сосюра – Блукає осінь. Безгомінням Блукає осінь. Безгомінням Цвіте її очей блакить, І у садах під вітром синім Багняний плащ її шумить. Вона мете сумні алеї, Де пада золото руде, І важкогривий кінь за нею На чорнім поводі іде. Вже на квітках іней – не роси, І недалеко вже до дня, Як сяде осінь жовтокоса На чорногривого коня, Востаннє гляне […]...
17. Юра Матвійчук – Осінь як завжди приходить з відчаєм Осінь як завжди приходить з відчаєм, Й приносить в руках холодну самотність… , А я латаю вже звичні тріщини, Під ноги кидаючи стомлену гордість… Лишаю так слів багато несказаних, Емоцій на грані ракетного вибуху, Дні складаю вже різними пазлами Надіючись, щось зміниться на крихту… Та ні… ти з осінню їдеш в Європу, Я лишаюсь сам […]...
18. Олексій Чупа – Осінь нас застібає, начебто малюків Осінь нас застібає, начебто малюків – на всі гудзики, Вірш визріває в горлянці, а вже за хвилину – стих. Ми довіримось тим, хто відкриє нам гігабайти нової музики, Ми покохаємо тих, хто нас витерпить до вихідних. Осінь нас розбирає й збирає, як пазл, Засинає смішним кошеням на дитячих колінах. Стрімко міняються звички: якщо ночівлі – […]...
19. Надя Ковалюк – На годиннику – осінь, в руці – телефон На годиннику – осінь, в руці – телефон: Абонент тимчасово відсутній, А життя по хвилині стікає з вікОн І дощем розмиває майбутнє. Своє небо мені ти кидаєш до ніг, Ходиш слідом і дихаєш в спину, І щезаєш раптово, немов перший сніг, Абоненте ти мій, блудний сину! Я так само, як ти, по землі цій ходжУ […]...
20. Олеся Крисько – Пахучі яблука дарує рання осінь Пахучі яблука дарує рання осінь – Солодше меду присмак на моїх вустах. А у розлук ніхто пояснення не просить. І що в замін, коли душа вже геть пуста? Перегоріло. Опустіло серце. Знову Переступаю через тисячі причин. Свою любов ввела з байдужістю у змову. Усе по колу – безкінечний серпантин. Чия вина, що в серпні пахне […]...
21. Григорій Чубай – Наша осінь з маленькими деревами Наша осінь з маленькими деревами Дуже швидко минула Скільки ж бо треба того часу для Рудого листя щоб опало воно з Невисокого віття Наша осінь з маленькими деревами Дуже швидко минула минуло після Неї багато зим і багато весен і Аж тоді почало падати листя з Дуже високого дерева яке в нашій Осені було і […]...
22. Олена Теліга – П’ятнадцята осінь П’ЯТНАДЦЯТА ОСІНЬ Ростиславові Д. Чи ця вечірня непрозора синь, Далекий дим, чи вогник папіроси, Чи черевики мокрі від роси – Щось нагадало неповторну осінь. . . . Похмурий ліс у вересневім сні Зітхає тяжко. Мов вогнисті птиці, Над ним літають зорі навісні, А він галуззям хоче відхреститься. Тріщить багаття. Полум’ям їдким Заслало очі. Чи мене […]...
23. Людмила Григоренко – Осінь Сумні, старі тополі закряхтіли… Сховавши сонце між розлогі віти, Гадали так, що вистачить їм сили Утримати, в обіймах тепле літо… Та вітер хмари кублами збирає, А осінь, притрусивши позолоту, Нагонить літо, мов пташину зграю І з радістю береться за роботу… Чарівна господарочка, майстриня, Достиглі дари з щедрих рук її, Складаються в комірчики і скрині… Горять, […]...
24. Не для тебе мої вірші Не для тебе мої вірші. Не для тебе ці слова. Я не можу себе мучить більше, Бо болить моя голова. Я думав за тобою сховатись, Щоб забуть свого кохання очі. Та більш не можу я вбиватись, Бо її я знову хочу. Не тебе я хочу проваджати. Не тебе я хочу цілувать. Більш не можу я […]...
25. Микола Руденко – Коли осінь зірваний листок Коли осінь зірваний листок Закружля на золотім крилі, – Пам’ять, висвіти якийсь куток На моїй знедоленій землі. Може, під вербою джерело, Де корінням бавиться вода; Чи озерце, де моє весло Шлях серед латаття проклада. Кручу, де живуть прудкі стрижі; Окунців, що плавають по дну; Чи одну волошку на межі – Не багато, хай лише одну… […]...
26. Ліна Костенко – Осінь жагуча Вечірній сон закоханого літа І руки, магнетичні уночі. Вродлива жінка, ласкою прогріта, Лежить у літа осінь на плечі. Дозріла пристрасть до вогню і плоду. Пашить вогнем на млосному щаблі. І торжествує мудрий геній роду Всього живого на живій землі. Ще літо спить, а вранці осінь встане – В косі янтарній нитка сивини, Могутні чресла золотого […]...
27. Марта Тарнавська – “В міському парку пахне рання осінь… “ В міському парку пахне рання осінь, Мов дороге настояне вино. Як не прийняти вересня запросин, Таких же любих, як колись давно? Несу я в парк свою осінню радість І зерно зголоднілим голубам: Мені білки і птахи завжди раді – Тут і моя пташина голуба. Приплив екстазу заливає груди, Неначе повінь золотих листків: Прекрасними усі здаються […]...
28. Наталя Гуркіна – Осінь – господиня Завітала до села Осінь – господиня. Лад усюди навела, Зібрала насіння… Бараболю у мішки… Яблука – в комору, Щоб було на пиріжки У зимову пору. Виноград увесь на сік, Гарбузи – для каші. Вистачить тепер на рік Всій родині нашій!...
29. Дарина Брильова – Спасибі тобі, осінь Спасибі тобі, осінь. дякую нещиро.. Ти мене, багряна, зовсім заморила. Ти мене, жорстока, б*єш немилосердно. А перед очима – тільки твоє небо.. Смутку жовта панно! дякую від серця. Вчиш мене невтомно все долати час.. Я кажу по-правді, я говорю чесно : Все в цей день осінній як в останній раз....
30. Павло Тичина – Осінь ОСІНЬ На культурах устього світу майові губки поросли. Осінь. По містах вже о четвертій – електричні ліхтарі. А в селі ступнів щось у десять (тінь од чабана) додому отару женуть. Вони казали: можна ж купити старого камазину, сяк-так заслати смітник і посадовити культуру (тільки голову піддержувати треба!) – ачей вона ізнов до нас промовить. А […]...
31. Анна Гунько – Соломії вже тридцять і осінь для неї – горе Соломії вже тридцять і осінь для неї – горе. Вона знає життя, видихає весь дим на скло. Соломія все менше сміється і менше усіх говорить. Соломії вже тридцять. У неї є власне авто і житло. Соломія з роботи приходить брудна і накручена, Він її обіймає й дає випускати на нього пар. “Мій розгублений хлопчику, я […]...
32. Семенко Михайль – Осінь між гір Пустіє між гір І щовечірньо осінь ходить над бухтою Зорі холонуть. Звідки звідки ти вітре холодний? Звідки твій шепіт шепіт і свист? Я чую твої ручаї Я бачу твої барви В душі моїй невідомості пісня Пісня суму вітра між гір Над бухтою синьою з хвилею Ночами холодіють зорі Пустіє між гір. 11. VIII. 1915. Владивосток...
33. Олена довганюк – Ти знаєш, як важко без тебе? Ти знаєш, як важко без тебе? Наскільки потрібен мені? В присутності твоїй потреба, Тобою наповнені дні. Як погано без тебе буває Як серце без тебе болить… І сум як мене покидає, Як голос твій чую умить. Авжеж, ти, напевно все знаєш, Про що я, буває, мовчу, Та уваги, на те, не звертаєш Про що я […]...
34. Максим Рильський – Запахла осінь в’ялим тютюном Запахла осінь в’ялим тютюном, Та яблуками, та тонким туманом, – І свіжі айстри над піском рум’яним Зорюють за одчиненим вікном. У травах коник, як зелений гном, На скрипку грає. І пощо ж весна нам, Коли ми тихі та дозрілі станем І вкриє мудрість голову сріблом? Бери сакви, і рідний дім покинь, І пий холодну, мовчазну […]...
35. Твір на тему: Золота осінь Після теплого літечка настала довгоочікувана осінь. Прийшла вона несподівано, тихенько, ніби якась таємнича гостя. Тому, мабуть, її ніхто й не помітив відразу. Проте нікого осінь не забула, всім дарунки казкові принесла. В садку червоніють яблука, красуються грушки, достигають сливи. Це дари щедрої господині-осені. Оксамитовий запах осені відчувається скрізь. Проте найбільше його чути в повітрі. І […]...
36. Христина Сирова – Життя зупинилось вночі, о пів на осінь Життя зупинилось вночі, о пів на осінь. Моторошно, сиро і зовсім не хочеться пити. Ти протермінований. Чуєш? В сенсі буття та відносин. Тобою не гояться рани, і втратився потяг любити. Зайнятись би вишивкою. Стібками стягати нерви. Завернувшись у плед, пити холодне латте. А якщо, я не призначена аби йти на жертви? Або забагато вкладала сили […]...
37. Таня Крисюк – Закохана в осінь Закохана в осінь, залюблена в весну. Самотня навіки, хоча й не одна. Ти знаєш, так хочеться інколи жити, Щоб пити лиш ранки прозорі до дна. Шукати скарби у очах перехожих, Писати листи невідомо кому, В надії, що жоден із них вже ніколи… Ніколи не втрапить у руки йому. Хворіти красою і марити літом, Гуляти босоніж […]...
38. Таня Гелетюк – Осінь Холодна ніч, холодний ранок, Холодна кава на сніданок. Пусті думки, пусті надії, Розбиті знову тихі мрії. Чому? За що? душа кричала. Зірвались сльози, заридала… Шуміло листя і кружляло, Літало, падало, вмирало, Танцюючи прощальний вальс, Танцюючи в останній раз. Пішов дощик, стояв туман Зірвався вітер-ураган. Він рвався в дім, кричав, шумів, Хоча й даремно – розумів… […]...
39. Павло Мовчан – “І сонях гнеться, і землю гне на осінь… “ І сонях гнеться, і землю гне на осінь, І синій голос висне, мов крило, Що раптом над Просонням простяглось І протягло золочені покоси. – Не клич мене, Занадто таки низько Ранковий гомін, вхекавшись, пробіг За небосхил, що править за поріг Осідку нашого і нашої колиски. – Не клич свій клич, Луну не поверну, Затисну в […]...
40. Дмитро Загул – Згадка (Хто косить під осінь отави) Хто косить під осінь отави, Осінні трави без роси, Той не жалкує минулої слави Ні полинялої краси. Не слухай, що хочуть ворожки! Не квиль на біль! На межах зіноваті трошки, Волошки та кукіль. Забуде панський білий череп Похилі верби, свій рідний герб! На волю випав нам жереб, А в серці – молот і серп. Розбудимо […]...