Осінньо-нічні роздуми
Квітами осені судини розправляються по тілу разом з думками. Час зібрати їх до купи, направити у правильне русло, та щось гальмує мій розум, схиляє його до протилежного берега.
Всі ті люди, що безкінечною мотузкою простують через ліс незнайомого, що вони загубили, що шукають? Невже я такий як і вони? Хіба обов’язково нестися стрімголов до недосяжного, господнього сонечка і разом з Бруно тліти на згарищах людського невігластва та нерозуміння, чи не краще лишитися у благословенній тиші нічного поля з коханою людиною.
Сива ніч вкрила мене звичним шумом нічної тиші, одна лишень свічка разом зі своїм теплом віддає атмосфері глибину моїх думок. Остання сигарета розділяє мене і майбутній ранковий дотик сонця до моїх втомлених очей. В середині мене щось причаїлося, я відчуваю це єством та не можу осягнути це розумом.
Осінь знайшла мене майже мертвого, з ледь-ледь жевріючою надією, посеред вкритого хрестами минулого. Вона розбудила мене теплим поцілунком, омила мою грішну душу прощенням. Я незбагненно для себе перейшов до іншого всесвіту…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Микола Бажан – Нічні концерти Микола Бажан Нічні концерти І. КРИНИЦЯ ЛЕОНТОВИЧА … І він серед степу спинився, вслухаючись в гони і гони, У луни і луни епохи, в сполохані людські серця. Вони напливають – ці шуми, і думи, і гомони, й тони. Немає для серця і пісні ані тишини, ні кінця. Гармонія степу хвиляста, колосся співучі поклони, Хорали могутнього […]...
- Елизавета Замана – наркотична залежність Наркотична залежність Твій погляд Я, ти – протилежність Та поряд. Я лише на мить Доросла Рука твоя мчить До тіла. Я хочу Горіти з тобою Щоночі. Кохаю Зажмурені від сонця Очі. З моїх котиться Злива – Байдуже з тобою Щаслива. Залізничні шляхи Між нами Власноруч ми Спалимо почуттями. Для тебе єдина… Ми п’ємо За нас […]...
- Герасим’юк Василь – Нічні дзвони Володимирського 1 А дух поблизу ще витає, Душа поміж людьми блукає: Вже дому іншого шука. Вона безсмертна – кожен знає, Бо в неї виходу немає, Коли заблукана така. А вже покликано до столу, До гурту давнього помолу. Згадай, кохана: в домі цім Ти стріла дівчину на святі. А де сиділи винуваті За долю, кинуту в цей […]...
- Роздуми про творчість поетеси Якби зустріти Лесю Українку (уявімо таку фантастичну подорож у часі) та запитати її: “Важко, Лесю, бути мужньою? Важко нести свій хрест?” Саме так я сприймаю творчість цієї мужньої жінки. Про Лесю завжди говорили як про людину мужньої вдачі. А коли ми взагалі говоримо про мужність? Тільки тоді, коли її треба проявити. На мій погляд, Леся […]...
- Кацай Олексій – Нічні метелики Мов монстр предковічний Місто спить А в його нутрощах Поплямлена очиськами юрма А чи розквяцяна Обличчями пітьма Вивчає вулочок нудних Нудотні мудрощі В кавернометрії Невігластва Луни Несамовито Зрадивши Свої дитячі сни І сиві зорі на проміння спершись костури Кудись уходять Шкутильгаючи І враз Лишився чвирк З плаского чорнопростору Й дав з нього чосу час Нема […]...
- Ірина Саковець – Нічні автостради зчорнілими венами Нічні автостради зчорнілими венами, Людей міріади не стишують біль Землі, де ще поки дерева – зеленими І ріки ще є голубі. Все вище, і вище, і вище за Цельсієм: Бліда лихоманка крізь тисячі літ. Нещадно двонога смертельна інфекція Себе убиває і світ. Легені твої із планети легенями Авто і заводи ще трохи – й зітруть, […]...
- Роздуми над неповторним та буденним (за віршами Л. Костенко) У нашому житті є багато проблем, які потребують послідовного осмислення, спокійних та розумних міркувань. Існують одвічні питання, які протягом тисячоліть хвилюють людство. Існують питання, але ж і досі не існує на них відповідей. Кожна мисляча людина звертається до цих питань, обмірковує та осмислює головні морально-етичні проблеми нашого життя. Зрозуміло, навряд чи хтось із нас дасть […]...
- Андієвська Емма – дерево Вітри розносили сонця і сіно, Піском заносячи усесвіт, І очі грузнули від невбиральних видив. І крик, що коливав рівнину, Висів на нитці, мов жовток, І дерево, що розлилось по небу Біліше сонця, глибше океану, Те дерево, що розділяє межі… Під яблунею не ходить людині. 1961...
- Три “з” Зупинись не на мить, а на дотик. Зупинися не завтра, а вже. Від моєї словесної рвоти Осінь клени безжально стриже. Залишись не мені для нотаток, Залишись для оргазму очей. Від моїх псевдовіршів крилатих, Сіре небо на зорі тече. Загубись не в собі, Бога ради, Загубися в моїй глибині. Від моєї суворої правди Загорілися краплі в […]...
- Ти не віриш що буваю мила? Ти не віриш що буваю мила? Той, не вір, мені якось всеодно. Якби щось в середині жевріло, Може б мені й допомогло воно. Я не люблю й не домагаюь Люті, Вона сама до мене йде, І я ходжу збираю як полюддя, Хто і що мені несе, А несуть то завжди негативне, А хочаби взяв би […]...
- Мої роздуми про прихований зміст образів повісті В. Близнеця “Звук павутинки” У повісті “Звук павутинки” В. Близнеця діють небагато персонажів, проте світ, змальований письменником, є широким та неосяжним, чарівним та загадковим – саме таким, яким його уявляє Льонька. Льонька – сільський хлопчик, що має піти у третій клас. Він постійно щось вигадує, фантазує… Проте сказати “вигадує” навіть неправильно! Ні, Льонька не вигадує, він бачить світ сповненим […]...
- Мої роздуми над віршем В. Сосюри “Сад” Він не тільки любив свій Рідний край – Україну, Не тільки оспівував його, Він боровся за нього, за його волю, За його розквіт і могутню велич. В. Бичко У Біблії читаємо, що Бог є любов. Хіба можна заперечити цю думку? Безумовно, ні! Любов – основа життя; любов і краса – рушійні сили Всесвіту. Про любов […]...
- Мої роздуми над творами Олеся Гончара Моє перше знайомство з творами Олеся Гончара відбулося дуже давно. Коли я був дуже малим і ще не вмів читати, моя мама прочитала мені тоненьку дитячу книжечку “Ілонка”. Книжечка була добре ілюстрована і цим привертала мою увагу. Мене приваблювала маленька дівчинка, яка довірливо сиділа на руках у якогось чоловіка і дивилася в далечінь. Я довго […]...
- Мої роздуми над повістю “Микола Джеря” Коли я прочитала повість І. С. Нечуя-Левицького “Микола Джеря”, то була вражена важким життям трудящих людей тих часів. Мене обурює та несправедливість, з якою вони постійно стикалися. З самого дитинства людина вже належала панові. Вона мала працювати, за неї треба було сплачувати податки. Коли дитина виростала, то від неї вимагали ще більшого – щоденної важкої […]...
- Мої роздуми над віршем Б. Пастернака “Гамлет” Великі вірші неможливо читати бездумно. Вони народжують складні асоціації, пробуджують і почуття, і думки. Для мене справжнім відкриттям став вірш “Гамлет”, який був написаний Б. Пастернаком у 1946 році і ввійшов в знаменитий роман “Доктор Живаго”. У романі він відкриває цикл віршів Юрія Живаго як програмний і багато чого розповідає про свого автора. Насамперед, хто […]...
- Художні роздуми Григорія Косинки про драматичні випробування народу в пореволюційну добу Художні роздуми Григорія Косинки про драматичні випробування народу в пореволюційну добу Твори Григорія Косинки, з’явившись, одразу ж привернули до себе увагу. Його перші новели дозволяють констатувати, що він прилучився до традицій модерної новелістики саме стефаниківського типу. Г. Косинка як художник досяг “своєї сили” в середині 20-х років XX століття. Форма його творів набувала реалістичної “чистоти”, […]...
- Мої роздуми над повістю “Кайдашева сім’я” Іван Нечуй-Левицький – один із найвизначніших українських письменників, автор таких відомих творів з народного життя, як “Микола Джеря” і “Кайдашева сім’я”. Ці твори стали неначе чистими перлинами на грунті української літератури, виділяються своїм високим художнім рівнем, письменницькою майстерністю. Уже з перших сторінок повісті “Кайдашева сім’я” читач потрапляє в село Семигори, що знаходиться в яру, який […]...
- Нескінченність ” Без посмішки в наступний день!” – це мій девіз, моє кредо на сучасний період. Чиєсь можливе щастя стало причиною мого теперішнього нервового стану. Але я спокійний, хоч і ненавиджу себе – за що?! За власну порожнечу. Палаюче, а вірніше вже тліюче багаття, вкрило серце кіркою льоду і не пускає мене до сонця, але й […]...
- Іван Андрусяк – вимірювати запахом чи кроком Вимірювати запахом чи кроком Своє безумство зважишся чи ні Шкалу ридань як пута за пророком Карби перегортають водяні Розсердитись не стане зволікань Втекти не встигнеш лишиться забути Та ж катові котрий таврує длань Ні грама не пролиється цикути Я постелю скорботу край чола Нехай живе обом на розговіння Казали що безумство це бджола Не мучтеся […]...
- Андрій Любка – Я. П Від тебе до мене – як сто небес. Від тебе до мене – повітря – ледом. Я жив без тебе, а зараз без Неба і сонця, а значить – без тебе. Від тебе до мене – сторукий бог. Від тебе до мене – гірка фатальність. І замість того, щоб бути вдвох, Тиняємось ми по дорогам […]...
- Мої роздуми над піснею А. Малишка “Вчителька” Школа і перша вчителька – це найдорожче з нашого дитинства, те, що людина проносить через життя. Я з глибокою вдячністю згадую свою першу вчительку Ніну Іванівну. Адже колись вона, усміхнена, з барвистими квітами в руках, повела нас до країни знань. Із надзвичайним терпінням вчила не тільки читати й писати, а й любити працю, шанувати батьків, […]...
- Ірина Лахоцька – Крізь призму днів словам надати дотик Крізь призму днів словам надати дотик, Вжививши іскру ніжності й тепла, Щоб не були пусті вони й бува Не спопелили душу, як наркотик. Своїм словам вростити білі крила, Нехай летять в твої блаженні сни, Нехай летять й збуваються вони В синіх морях на піднятих вітрилах. Промінням сонця в чиюсь світлу душу Нехай засвітять, взявши у […]...
- Мої роздуми під час читання повісті І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” (2 варіант) “Кайдашева сім’я” – один із тих творів, які запам’ятовуються назавжди. Можу це стверджувати, спираючись на досвід моїх бабусі й матері. Обидві й досі згадують Мотрю і Кайдашиху, навіть цитують окремі рядки. Я зацікавилася, що ж це за твір такий, якщо його вивчають ось уже кілька поколінь? Майже з перших сторінок зрозуміла, що “Кайдашева сім’я” – […]...
- Катерина Феб – Себто, вічність беззмістовна, себто, хімія Себто, вічність беззмістовна, себто, хімія. Себто, Всесвіт може бути і безмежним, Але зміст його в телевізійних вежах, І канали передач свідомістю обмежені. Бо кують із ботексу та підривають недоліком кальцію, Бо ж із силікону творять новий доконаний стержень – Стержень Всесвіту – людину без обмежень, Без бажань і, себто, наукових звершень. Себто, кажеш ти, що […]...
- Роздуми над питаннями моралі в поемі Томаса Стернза Еліота “Порожні люди” Роздуми над питаннями моралі в поемі Томаса Стернза Еліота “Порожні люди” Нобелівський лауреат, американський поет-модерніст Томас Стернз Еліот – автор понад чотирьохсот літературно-критичних праць, поетичних збірок, віршованих драм. Поезія Т. Еліота надзвичайно складна. Щоб зрозуміти його образи, треба мати грунтовні знання з історії, філософії, літератури, мовознавства. Сам Еліот казав, що сучасні поети мусять бути складними […]...
- Філософські роздуми у поезіях Ліни Костенко У багатьох творах Ліна Костенко не просто висловлює почуття, описує певні історичні події тощо, але ставить досить складні питання, на які й намагається самотужки знайти відповідь чи принаймні окреслити шлях пошуку цієї відповіді. Читач сам не помічає, як залучається до філософських пошуків, аналізує та розмірковує разом із автором, ставлячи і собі глобальні питання, шукаючи та […]...
- Володимир Сосюра – Я Вас любив, а Ви ніколи Я Вас любив, а Ви ніколи Мене любити не могли, І от погасло сонця коло, Й мої троянди одцвіли. Немов підрізані ножем, Як і моя надія світла, О, як вони тяглись до світла Крізь тьму з благанням і плачем! Але не вбить любов чудесну, Що так сіяла в їх сльозах… Вони умерли, щоб воскреснуть В […]...
- Микола Вінграновський – І те, і те: як птах ранковий І те, і те: як птах ранковий Раптово випурхне з трави, Як сон перерваний раптовий – Мені не йдеш ти з голови. Мені ідеш ти – не докликнуть. А крикнеш – крикнув і сиди, І губи дивляться і сліпнуть, Не надивившись назавжди. У кожної дороги – ноги. І крок дороги – крок розлук… Ще не […]...
- Філософські роздуми Г. Сковороди про людське щастя (2) Є діла, які не меркнуть, Є слава, яка не в’яне, Є люди, які втілюють у собі Цілий світ розуму і добра… (Народна мудрість) Саме такою людиною був, на мою думку, Григорій Савович Сковорода. То хто ж він? Філософ і поет, співак і музикант, байкар і педагог. Свій світогляд, стиль і спосіб мислення ця дивовижна людина […]...
- Ірина Саковець – долаєш дикі гребні хвиль Долаєш дикі гребні хвиль, А я в’яжу зимові светри. У тебе сонця кілька миль – У мене снігу кілометри. Розріже океан пряма, Аби з’єднати нас на карті. Зима, зима… Мете зима Дрібного суму цілі кварти. Була весна, росла трава. Було, було… Не повернути. Печале, линь! Коли жива – Ще буде щастя сотні фунтів. Береться ожеледь […]...
- “Тіні забутих предків” М. Коцюбинського – роздуми про добро і зло, любов і ненависть Є край, у якому царюють сині гори, запаморочливо пахнуть смереки й гірські трави, збігають у долини дзвінкі чисті потоки. У тім краю розкотисто рокочуть громи, розсипається по вершинах гір сонце, ридають дивного лосі трембіти. У тім краю живуть нявки і щезники, лісовики і чугайстри, русалки і перелесники. І серед того загадкового лісового народу, серед того […]...
- Мої роздуми над долею дитини-сироти після прочитання вірша Т. Шевченка “Мені тринадцятий минало” Мої роздуми над долею дитини-сироти після прочитання вірша Т. Шевченка “Мені тринадцятий минало” Коли живеш у сім’ї, коли у тебе є і матуся і тато, коли з першого дня життя тебе огортають щоденно любов і турбота рідних людей, то цей родинний затишок, це щастя стає звичним і навіть непомітним-Але ось я прочитав вірш Т. Г. […]...
- Микола Вінграновський – Стоять сухі кукурудзи Стоять сухі кукурудзи, Й сухе волоття суше просо. Лелека, мов старий грузин, По жовтім полю ходить босо. Лисиця їла – і нема. Лиш облизнулась в жовтій тиші. А з хмаренятками у звишші Хмарина-мама йде сумна… Дружина спить, і на столі Лежать панчохи і в’язання. І в шибці чорт стоїть до рання. Зоря і чорт на […]...
- Я не засуджую традицій (роздуми над “Катериною” Тараса Шевченка) Я не засуджую традицій (роздуми над “Катериною” Тараса Шевченка) Реалістична соціально-побутова поема “Катерина” Т. Шевченка посідає серед його ранніх творів особливе місце. Цей лірично-епічний твір – схвильована і хвилююча розповідь про горе та поневіряння збезчещеної селянської дівчини. Поема містить численні ліричні відступи-роздуми, у яких поет висловлює свої думки й почуття з приводу життя Катерини та […]...
- Христина Сможаник – Роздуми Залишити би тишу по-собі І більше нічого не треба. Ні добра, ані злого тобі Не була б в них така потреба. Щоб забулись й на мить схаменулись, Назад обернулись – у сни окунулись, І в любові скупались – нею напувались, Як Земля ранковою росою. Я нічого вам дати не можу І просити не хочу я […]...
- Душа у шрамах Душа у шрамах – ніде вже й латати І серце стислось ніби їжачок. Та ти один навчиш знов відчувати, Не побоявшись моїх колючок. Ті очі повні ніжності й печалі Твій запах – терпкий спогад моїх снів. Відчуй мене, веди в безмежні далі Я піду за тобою в заметіль снігів. Ти обійми мене – не дай […]...
- Микола Руденко – Світанок Синові Валерію В світанковий туман між старих ясенів Ми пірнаємо з сином – ловити линів. Ще не видно води, ще діяльні бобри Не сховались в глибінь водяної нори. Наче мудрих наук нерозгадану суть, Над водою вони осокора гризуть. Там, де ледь рожевіє ранковий туман, Шарудить в очереті ікластий кабан. Спершу сіра, а в небі уже […]...
- Татьяна Паска – Це щось надзвичайне Це щось надзвичайне, Щось на кінчиках пальців, вій… Коли він іде поруч І ти розумієш – назавжди… мій.. Коли найніжніший дотик Викликає мільйони дрібненьких мурах. Коли він поруч – ні, це не сьоме небо, Я – на тисячних небесах. Це щось далеко у підсвідомості, Щось на рівні дНК, Коли не треба ні грошей, ні золота, […]...
- Леся Семенюк – Натщесерце ненатішусь Натщесерце ненатішусь, ще й Пеленою огорну повіки : І вдивляючись до кавових очей, Відчуваю, що твоя навіки! Защемить, у серці водограй, Защебечуть солов`ї на думці! Ти мене так жадібно кохай, Як кохають раз в житті безумці! Заскрегоче той сейф почуттів, За яким заховали всю почесть… А в розлуці проведені дні… Кожен день надолужимо, хочеш?! Я […]...
- Мої роздуми над поезією Томаса Еліота Є поезія, яку зрозуміти відразу нелегко. Вона вимагає інтелектуальної підготовки. Інакше залишиться у пам’яті порожнім звуком, а точніше – не залишить жодного сліду. Але ж треба навчитися розуміти поезію, розуміти поета. Адже поезія не може існувати окремо від емоційного і розумового світу поета. Читаю такі далеко не романтичні рядки поета Томаса Еліота: Коричневі хвилі туману […]...
Коли дзвенять черешні аналіз.