Осип Маковей – Полетів би я на Україну
Полетів би я на Україну
Не конем, а бистрим самоходом,
Щоб натішитись своїм народом,
Щоб поглянути на ту країну,
Що так довго у неволі
Дожидала щастя й долі
І діждалася спасення,
Свого воскресення.
Не пропустять чати самохода
Напоперек вченої Європи,
Скрізь плоти із дроту, і опоки,
І жива з вояків загорода, –
Смерть пильнує всі поля й дороги,
Всюди повно смутку і тривоги…
Сів би я на самолет крилатий
І злетів би ген понад Карпати,
Як орел, буяв би у просторах
І осів би на дніпрових горах
“Ах, здорові, браття і сестриці!
Не гадаз я і не сподівався,
Щоб такого свята дочекався… “
Не дадуть!
І там, під небом, зловлять,
Самолети наздогін затровлять,
Із землі гарматами підстрілять,
Із повітря кулями поцілять,
І, як пташка, що летіла в вирій,
За мою любов і намір щирий,
Поранений, впаду в долину
І загину…
Маю в полі іскрові станиці, –
Ні чим пташка, ні чим вітер скорий,
Понесли би вістку поза гори,
За окопи, поза всі границі,
І за хвильку мали би вже браття
Мій привіт із Закарпаття.
Як же радо я б до них
І з великим святом поздоровив:
“Помагай вам боже, земляченьки,
У тяжких трудах для неньки,
Щоб до решти скинули кайдани,
Прогонили ворогів із дому
І як вольні в світі громадяни
Раз зажили по-свойому”.
Годі! Всі станиці приготовлять,
Невидимого посланця зловлять,
Ще й мене, як зрадника, осудять
Та за щирість до братів огудять:
От найшов “собі кого любити.
Се наш ворог. Помагай нам бити”,
І нема мені потіхи, ні поради
За Карпатами в чужині,
Без своєї щирої громади –
Наче на пустині.
Тільки втіхи, що і ворог лютий
Не підслухає і не підгляне,
Як нетяга, на війні забутий,
Десь над Тисою у лузі стане
І летить думками на свободу
До воскреслого народу:
“Полетіть, мої думки крилаті,
Поза гори наші за Карпати.
Розстеліться цвітом за кордоном,
Поклоніться всім низьким поклоном,
Розкажіть, як ми вмивались кров’ю,
Як горіли до братів любов’ю,
Що її не спинять ні кордони,
Ні прокльони, ні всі заборони,
Що її не можуть побороти
Ні окопи, ні колючі дроти,
Що її не вб’ють і всі гармати,
Бо нам всім одна лиш рідна мати –
Україна!”
22 серпня 1917 р.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Осип Маковей – Колисанка Сидять пани над Невою Та поникли головою, Місяцями раду радять Над правами, що не вадять, Що не вадять з них нікому – Все лишають по-старому. Межи ними пан граф Вітте Все лиш каже: “Ви заждіте! Я придумаю вам думу, Що наробить много шуму Над Невою і над доном, По всім світі за кордоном. Що урву […]...
- Осип Маковей – Ніч Зчорнілі гори небозвід підперли, Підніжжя гір у хмарах застрягли, У пахощах вогких ліси завмерли, І сонні мари дебрі налягли. І сниться горам сторона далека, Де вічним сном страшні пустині сплять, Без гір, без вод, кругом смертельна спека, – Ліси стряслись, збудились, знов шумлять… 1899...
- Осип Маковей – Понад хмари Понад хмари! Понад хмари, брате! Вийди в гори з навісної хати! На верхах самітних там ще тихо, Не зайшло туди ще людське лихо. Не встають там ще весняні чари, Вітер там горою, низом хмари. Але кращі там сніги лискучі, Ніж на долах повінь, град і тучі. Краща студінь, пустка там сонлива, Ніж весна на долах […]...
- Осип Маковей – Брати В темних горах, при окопах, у болоті, Там зійшлися два вояки по роботі. Не зійшлися, тільки впали край дороги, Поранені: сей – у плечі, той – у ноги. Один стогне: “Тату милий, мамо рідна!” Другий плаче: “діти любі, жінко бідна!” Подивився сей на того довго, тихо, – Здивувала рідна мова, спільне лихо. “Поможіть мені, земляче, […]...
- Осип Маковей – Ти – як сон Ти – як сон, ти – як весняна казочка, Бо ти й казка моєї сумної душі, Що до мене часом прилетиш, мов та пташечка І щебечеш мені у вечірній тиші. Я тебе так люблю, моя мріє вечірняя, Осолоди життя і кринице краси, І бажаю тебе, моя любочко вірная, Як бажає потоптана травка роси. Приходи ти […]...
- Осип Маковей – Сон Тихий сон по горах ходить, За рученьку щастя водить. І шумлять ліси вже тихше, Сон малі квітки колише. Спіть, мої дзвіночки сині, Дикі рожі в полонині! Не шуміть, ліси зелені, Спати йдіть, вітри студені! Най квіточки сплять здорові, Най їм сняться сни чудові! Аж на небі зазоріє, Сонце їх, малих, зогріє: І зогріє, поцілує, і […]...
- Осип Маковей – думка Мені здається: я не жив, А тільки все збирався жити, Чогось шукав, за чимсь тужив, Бажав комусь весь вік служити; Аж ось і молодість минула, Не живши, втомлена заснула. І день прийде, як та сльота, Я довгу панахиду правлю: “Прощайте, молоді літа! Не гуджу вас я і не славлю; З могили вже вас не добуду, […]...
- Осип Маковей – Образок Маленька хата, як коробка, Загата з листя під вікном, Кошниця, наче солі товпка, – Усе вже спить осіннім сном. У хмарі сонця і не знати, В тумані тихе поле спить, Собачка вилізла з загати, Раз гавкнула – і вже мовчить. Причулося! Се вітер гонить, А листя хоче утечи, – І сон собачку знову клонять: Нема […]...
- Осип Маковей – Я рад би все забути Я рад би все забути, Що трапилось мені, І знову хлопцем бути У рідній стороні. Нехай би жив і бідно, Та знав уже свій шлях І вік провів свобідно При плузі на полях. А так я загубився І плакати дарма: Від роду вже відбився, І вороття нема. 1900...
- Осип Маковей – Хрест І тут у горах хрест! От край проклятий! Куди не глянеш, Бог на хресті розп’ятий. Знання нема, а крізь безодня віри, І всюди рабських шибениць без міри. Землею гомонять пісні воскресні, А люди ждуть на ласощі небесні. Споганюють святе лице природи Страшним кінцем Христової пригоди. Самі ж ідуть чортівськими шляхами – Звірюки від колиски аж […]...
- Осип Маковей – Туга Біжить у яр вода, Біжить вода і сріблом ллється, Над нею дівчина сміється, Розкішна, молода. Голубко, не втікай! Скажи мені ту гарну казку Про радощі, дівочу ласку, Скажи про тихий рай! Ах, казочка моя! Я чув її, а де, не знаю, Забув і з туги заниваю, І рад би вмерти я. З водою поплисти В […]...
- Осип Маковей – Елегія Коли помрем і заростем квітками, У споминах ще оживем не раз, Аж поки поруч з нашими кістками Заснуть усі, що пам’ятали нас. І буде се вже наша смерть остання, Наш порох вітер світом розжене; Прийде весна, прийде пора кохання, А нас ніхто й ніколи не спімне. Аж вийде раз колись дівча самотнє В полуднє ясне […]...
- Осип Маковей – Метеор Ось блиснув метеор і згас, Як у життю щасливий час. І на всесвітнім цвинтарі Лягли десь відламки зорі. Так розпадалися світи, Живуть і гинуть без мети. І всі вони – один цвинтар, А творець їх – старий гробар. Усе по радощах марних Гребе у безвістях сумних. 1899...
- Осип Маковей – Могила в полі Маленький хрест у полі Чорніє на снігу. Ім’я дощі вже змили, Не видно і могили, – Забули всі поволі За вірного слугу. І не спитають люди, Хто в бою тут поляг. Хто згадує одного, Коли могил так много І хрестики є всюди По горах і полях! Ти поклонись покірно Йому, бо він страдав! Чи свій, […]...
- Осип Маковей – Був монастир, а в нім черці Був монастир, а в нім черці – Відлюдки тихі, богомільні І в’язні віри добровільні, Що в божому жили страсі І словом правди та хрестом Боролися колись з гріхом. Тепер вже тих черців нема, Свічки не сяють в їх святині, – Там сірий пил і сіра тьма Покрила стіни всі і скрині. А в скринях порох, […]...
- Осип Маковей – І я умію пісню І я умію пісню, Умію не одну, То тихо-милозвучну, То грімко-голосну. Я так люблю ті співи, А я їх сам зложив У тихі хвилі щастя, У хвилі, як тужив. Одна сільський дзвіночок Нагадує мені, Як в сумерку вечірнім Дзвенить у тишині. А друга сум наводить, Стає понурим світ, Мов вітер хмару кличе На ясний небозвід. […]...
- Осип Маковей – Привіт Україні Вітай, дорога Україно моя! Чи дужа ти, нене, здорова? Пропали і воля, і сила твоя, А все ж ти й сьогодні чудова! От гарно, що раз довелося мені До тебе навідатись, нене, – гей-гей! Хоч не давнім свобідним шляхом, А з жовтим пашпортом в кишені! Так нас розділили граничні стовпи, Жандарми, солдати і варти, Що […]...
- Осип Маковей – Налетіла куля з поля Налетіла куля з поля, Забриніла, як пчола, – Дійся, дійся, божа воля, Як така козацька доля, – Куля в груди застрягла. Впав козак, не може встати, Ще раз глянув навкруги: “Ах, прегарні сі Карпата! Тут би жити, не вмирати, Та убили вороги. Тільки й щастя, що вмираю На землі моїх братів; Тільки й смутку, що […]...
- Осип Маковей – Заплатив я податок кривавий Заплатив я податок кривавий – Сам у війську служив вісім літ, У війні з пруссаком став кулявий, Надививсь на людей і на світ. А тепер і мій син уже служить… Я без нього не маю і сну, Та нехай, як прийде, надолужить Всю роботу, а я відпічну. Я старий і вже сили не маю, От […]...
- Осип Маковей – Коли помрем і заростем квітками Коли помрем і заростем квітками, У споминах ще оживем не раз, Аж поки поруч з нашими кістками Заснуть усі, що пам’ятали нас. І буде се вже наша смерть остання, Наш порох вітер світу розжене; Прийде весна, прийде пора кохання, А нас ніхто й ніколи не спімне. Аж вийде раз колись дівча самотнє В полудне ясне […]...
- Осип Маковей – Помер рекрут в непривітній столиці Помер рекрут в непривітній столиці, Здалека від свого села, Від матері, убогої вдовиці, Від любки, що в селі жила. Помер, не бачивши у час конання Ні слізки жалю, ні зітхання. І вже його везуть на чорнім возі, В могилу піп його веде, Музика грає марша по дорозі, Гурток вояків мовчки йде. Лише не видко біля […]...
- Маковей Осип – Біографія Осип Степанович Маковей (23 серпня 1867, Яворів, нині Львівської області – †21 серпня 1925, Заліщики, нині Тернопільської області) – український поет, прозаїк, публіцист, критик, літературознавець, перекладач, редактор багатьох періодичних видань, педагог, громадсько-політичний діяч. Народився в сім’ї кушніра. Після початкової школи у рідному містечку навчався в 1879-1887 роках у Львівській гімназії. В 1887-1893 роках студіював філософію […]...
- Юрій-Осип Федькович – Товариш ТОВАРИШ То вечір був тихий: понад гороньками Зірниця вечірня снияла, А місяць уповен блудив зороньками, У гаю десь пташка співала. Ми були на варті у брамі Артемі, Я сперся на білім поручу І там задумався о землі родимій. Заплакав на долю сву смутчу. А він потихоньку до мене зближився, Глянувши ми в очі, питався Й […]...
- Осип Маковей – В дорогу, в дорогу! В дорогу, в дорогу! Іду, моя доле! Чи цвітами піду, чи терня поколе, Чи певно там зайду, чи щастя там найду, – Іду, де побачив мету. Не вернусь з дороги, хоч мучить тривога: Чи справді до щастя веде ся дорога, Чи гідне є муки, і бою, й розлуки Се щастя, що я його жду. Як […]...
- Володимир Сосюра, вірш “Любіть Україну” Любіть Україну, як сонце, любіть, Як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, Любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову, І мову її солов’їну. Між братніх народів, мов садом рясним, Сіяє вона над віками… Любіть Україну всім серцем […]...
- Турянський Осип – Біографія Осип Васильович Турянський (псевдонім – Іван думка ; 1880-1933) – український письменник і літературний критик, учитель середніх шкіл Галичини. Народився 22 лютого 1880 року в селі Оглядів (нині Радехівський район Львівської області) в родині тесляра. Був найстаршим серед 8 дітей. За допомогою сільського вчителя вступив до Львівської української гімназії, потім закінчив філософський факультет Віденського університету. […]...
- Володимир Сосюра – Любіть Україну, як сонце, любіть Любіть Україну, як сонце, любіть, Як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, Любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову, І мову її солов’їну. Між братніх народів, мов садом рясним, Сіяє вона над віками… Любіть Україну всім серцем […]...
- Володимир Сосюра – Любіть Україну (неінтернаціональна версія) Любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну. Без неї – ніщо ми, як порох і дим, розвіяний в полі вітрами… Любіть […]...
- Юрій-Осип Федькович – Русь РУСЬ По “Mignon” Гете Ци знаєш, де країна тая мила, Де явір ріс і де калина цвила, Де Дністер грав, де Галич иечаліє, Де руський край, де руське серце мліє? Ци знаєш де, ци знаєш, моя доле? – Туда, туда піду з тобов, соколе. Ци знаєш, де там Левова палата, А в їй мурах вибивана […]...
- Твір на тему: Заквітчаймо свою Україну Є багато країн, громадяни яких з особливою повагою ставляться до своєї історії, творення держави. Кожна країна має свої свята, що пов’язані з її історією, традицією чи знаменними датами. У нас теж є знаменні дати, традиції, але є й такі дати, які називають скорботними. Про них теж не забувають, щоб вони більше не повторилися. Мені особливо […]...
- Осип Турянський – Біографія Осип Васильович Туря́нський (псевдонім – Іван Думка ; 1880-1933) – український письменник і літературний критик, учитель середніх шкіл Галичини. Народився 22 лютого 1880 року в селі Оглядів (нині Радехівський район Львівської області) в родині тесляра. Був найстаршим серед 8 дітей. За допомогою сільського вчителя вступив до Львівської української гімназії, потім закінчив філософський факультет Віденського університету. […]...
- Поза межами болю (скорочено) – Турянський Осип Присвята дружині й сину Переднє слово “Я й мої товариші впали жертвою жахливого злочину. Це був злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який і нас приневолив стати злочинцями супроти духа людства. І судилося нам пройти за життя пекло, яке кинуло нас поза межі людського болю – у країну божевілля і смерті”. Автор […]...
- Люблю Україну Є у світі одна країна, Яку я без тями кохаю. Вона зветься Україна. І про неї я співаю. Тут живуть розумні люди, Які дали мені уроки. Я ніколи не забуду Як зробив я перші кроки. Тут писав вірші Шевченко. Тут Хмельницький турка гнав. Тут знімав кіно довженко. Бубка тут шість метрів брав. Буду завжди я […]...
- За Україну! – Вороний Микола За Україну З огнем завзяття Рушаймо, браття, Всі вперед! Слушний час Кличе нас – Ну ж бо враз Сповнять святий наказ! За Україну, За її долю, За честь і волю, За народ! Ганебні пута Ми вже порвали І зруйнували Царський трон, З-під ярем І з тюрем, Де був гніт, Ми йдем на вільний світ! За […]...
- За Україну! (народна пісня) За Україну З огнем завзяття Рушаймо, браття, Всі вперед! Слушний час Кличе нас, Ну-ж бо враз Сповнять святий наказ! Приспів: За Україну, за її долю, За честь і волю, за народ. Ганебні пута Ми вже порвали І зруйнували Царський трон! З-під ярем І з тюрем, Де був гніт, Ми йдем на вольний світ! О Україно! […]...
- “Всім серцем любіть Україну свою – і вічні ми будемо з нею” (3 варіант) “Люби свій край, всю душу солов’їну і серця жар йому віддай”, – написавши колись ці слова, Володимир Сосюра вже ніколи не відступався від них. Вони стали девізом його життя і творчості. Поет палко любив свій рідний край. Віддавав себе всього Україні, а натомість брав у рідної землі натхнення й віру, мужність, міць та силу, щоб […]...
- “Слава тобі, Гамаліє… на всю Україну… ” (за твором Т. Шевченка “Гамалія”) В одній із давніх українських пісень із сумом розповідається про турецько-татарські набіги XVI століття, що кривавили живе тіло України. Зажурилась Україна, бо нічим прожити, Гей, витоптала орда кіньми маленькії діти. Ой, маленьких витоптала, великих забрала, Назад руки постягала, під хана погнала. Десятки тисяч українців потрапляли в полон. У Каффі їх продавали у рабство. Навіть торговці […]...
- Олесь Гончар – дівоча пісня В полі ми окопи вже позагортали, Що ви їх узимку тут колись довбали. Чоловіче діло я робити вмію, На твоїх окопах пшеницю посію. Як поштар проходить, не зайде В обійстя, Вже давно не чути від милого вісті. Десь війна далеко, десь поза Карпати, І міста чужії трудно вимовляти. Я для тебе ласки вірно зберігаю Та […]...
- Аналіз “Любіть Україну” Сосюра ” Любіть Україну ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури “Любіть Україну” : громадянська лірика, Жанр “Любіть Україну” : вірш-послання. Тема “Любіть Україну” : Зображення поетичного образу України, її краси й величі. Ідея “Любіть Україну” : возвеличення палкої любові українців до рідного […]...
- Любіть Україну! скорочено – Сосюра Володимир Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну. Без неї – ніщо ми, як порох і дим, розвіяний в полі вітрами… Для […]...
О слово рідне орле скутий аналіз.