Осип Маковей – Привіт Україні

Вітай, дорога Україно моя!
Чи дужа ти, нене, здорова?
Пропали і воля, і сила твоя,
А все ж ти й сьогодні чудова!

От гарно, що раз довелося мені
До тебе навідатись, нене, – гей-гей!
Хоч не давнім свобідним шляхом,
А з жовтим пашпортом в кишені!

Так нас розділили граничні стовпи,
Жандарми, солдати і варти,
Що вже українці не знають, хто ми,
А ми про них відаєм з карти.

Як се нагадаю, то сльози течуть,
Та гріх проливати їх марно:
Най плачуть уже українські співці,
Вони то уміють прегарно…

Та як же живеться,

Вкраїно, тобі?
Ні вітру від тебе, ні хвилі!
На турка збираєшся, може, іти,
Чи вже й говорити не в силі?

Прийми мене, мати: я рідний твій син,
Редактор з-над синього Прута;
Не бачив я досі тебе ані раз,
Писав про тяжкі твої пута.

Вся сила моя і вся слабість моя –
Сталеве перо і чорнило;
Списав я паперу вже скрині цілі,
Аж людям читати немило.

А все лиш про тебе, Вкраїно моя,
Про тебе, заплакана мати;
Все думав, де взяти тобі хустинок,
Щоб мала чим сльози втирати.

Не плач, а радій, що не маєш ти ще
Своїх редакторів з чорнилом,
А то як списали б тебе ті пани,
Не вмитись тобі уже милом…

Не плач, Україно, і в горі-журбі,
Не плач над дніпром і над доном,
Бо ми як зачуєм твій плач, то й собі
Ревем, як воли, за кордоном.

1897


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Олесь чари ночі вірш.
Ви зараз читаєте: Осип Маковей – Привіт Україні
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.