Основні факти біографії Миколи Хвильового


Основні факти біографії Миколи Хвильового

13 грудня 1893 р. в м. Тростянці (тепер Сумщина) в сім’ї вчителів народився Микола Григорович Фітільов.

Навчався в початковій школі, гімназії, з 6-го класу якої був виключений за участь у революційній організації.

1916 р.- фронти Першої світової війни, член дивізійної ради солдатських депутатів.

1917 р.- член компартії України, брав активну участь у громадянській війні в лавах Червоної армії.

1919 р.- у Харкові вийшло друком три збірки поезій.

1921 р. до літератури, української культури й державотворчих змагань увійшов як Микола Хвильовий.

1923 р.- збірка прозових творів “Сині етюди” (“Редактор Карк”, “Кіт у чоботях” , “Солонський Яр” , “Легенда”, “Свиня”, “Чумаківська комуна”).

1924 р.- збірка оповідань “Осінь” (“Елегія”, “Я (Романтика)” , “Силуети”, “На глухім шляху” та ін.), повість “Санаторійна зона” . Ці публікації й громадянська активність зробили М. Хвильового центральною постаттю в літературному процесі 20-х років.

Микола Хвильовий у перші пореволюційні роки був одним із найпопулярніших письменників. Його вірші й новели вміщували в шкільні підручники й хрестоматії, його пісні співав народ… І раптом все це, як і його твори, було зачинено за сімома замками, його ім’я викреслювали із національних енциклопедій. Оцінка

його постаті була однозначною, добре відредагованою (її дав Сталін). Слова вождя воістину стали дороговказом для “синів”-літературознавців, які задурманювали голови читачам. Безглуздість звинувачень була очевидною, але хто тоді осмілився б їх спростувати?

20 листопада 1925 р.- разом з однодумцями створює літературну організацію ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури); започатковує літературну дискусію 1925-1927 рр., яка від питання про якість літературних творів, порушеного М. Хвильовим, швидко перейшла на ідеологічні засади й принципи розвитку української культури: “Ми визнаємо українське відродження за необхідний і неминучий етап” (Микола Хвильовий).

26 квітня 1926 р.- лист Йосипа Сталіна до Генерального секретаря ЦК КП (б)У Лазаря Кагановича, де критикується нарком освіти Олександр Шумський, який “неправильно розуміє українізацію і не зважає на цю останню небезпеку”. Й. Сталін також пише: “Цей рух… може набрати місцями характеру боротьби за відчуженість української культури і української суспільності від культури і суспільності загальнорадянської, характеру боротьби проти “Москви” взагалі, проти росіян взагалі, проти російської культури. … Я маю на увазі такий усім відомі факт, як статтю відомого комуніста Хвильового в українській пресі. Вимога Хвильового “негайної дерусифікації пролетаріату” на Україні, його думка про те, що “від російської літератури, від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати”, його заява про те, що “ідеї пролетаріату нам відомі і без московського мистецтва”, його захоплення якоюсь месіаністичною роллю української “молодої” інтелігенції, його смішна й немарксистська спроба відірвати культуру від політики – усе це й багато іншого в устах українського Комуніста ЗВУЧИТЬ Тепер бІЛЬШе НІЖ ДИВНО –

ТІЛЬКИ в боротьбі з такими крайнощами можна перетворити відроджену українську культуру й українську суспільність в культуру і суспільність радянську”.

14 січня 1928 р. ВАПЛІТЕ змушена “самоліквідуватись”.

1927 р.- роман “Вальдшнепи”, III частина якого знищена урядовими органами.

Трактат “Україна чи Малоросія?” опублікований лише 1990 р.

1933 р.- поїздка по селах, де на власні очі бачить голодомор як найбільш переконливий “аргумент” сталінського виховання українців.

Травень 1933 р. – арешт Михайла Ялового, друга й однодумця, колишнього президента ВАПЛІТЕ.

“Наділений чутливою інтуїцією, письменник гарячково шукає виходу із катастрофічної ситуації, породженої, наростаючою хвилею репресій, вимиранням мільйонів українських селян, поширенням недовіри і підозри в суспільстві. Шукає і не знаходить. Бо не бачить виходу з цієї ідеологічної пастки, в яку він, комуніст, потрапив, натхненно довірившись гуманістичним ідеалам Революції” (Микола Жулинський).

Кілька разів Микола Хвильовий пробував зняти з себе жорстокі й небезпечні звинувачення, але його не чули й не хотіли чути.

13 травня 1933 р. Микола Хвильовий застрелився. Так закінчила свої рахунки з життям людина, яка тричі була під розстрілом.

Посмертна записка: “Арешт ЯЛОВОГО – це розстріл цілої генерації… За що? За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не розумію. За генерацію Ялового відповідаю перш за все я, Микола Хвильовий. “Отже”, як говорить Семенко, … ясно. Сьогодні прекрасний сонячний день. Як я люблю життя – ви й не уявляєте. Сьогодні 13. Пам’ятаєте, як я був закоханий у це число? Страшенно боляче. Хай живе комунізм”.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір на тему я уявляю майбутнє людства.
Ви зараз читаєте: Основні факти біографії Миколи Хвильового