Останнє полювання
Йти темним коридором і не чути власних кроків – що може бути жахливіше…
Коли тобі сниться те, що відбудеться наступного дня, – стає не цікаво існувати в своєму вимірі… Хтось розкрив собі судини з надією стати краще, та по руці стікає щось чорне та холодне, обвиває шкіру слизьким гадом. Мимовільна помилка сьогодні стає вічним твоїм гріхом. Морок криється глибоко у твоєму серці. Холодна зима. Остання зима…
Чорний, теплий сніжок лягає мені на плечі, наче руки давньої подруги. Він цілує мою шию, впивається у мою кров. Земля холодна
Коли нас було більше було складніше виживати, тепер нас практично не лишилось та життя кращим не стало. Стало навіть важче дихати – повітря з присмаком чужої крові перетворює горлянку на глиняну трубку.
Маршем смерті крижана заметіль
Час розколовся на два полюси : північний та східний ; день скоротився на два подихи, два кроки. Вітер втомився працювати на наші енергосистеми. Ніхто не хоче передчасно помирати, та вітер вже не повернути.
Під сірим прапором ми чекаємо весни, з останньою надією на краплю тепла, на сяйво зірок.
Абсолютна тиша на планеті надходить з чорного кратера, який утворився після загибелі всесвітнього океану. Смерть знайшла наш таємний сховок, тепер вона не відступиться, не відійде, легковажно махнувши чорним крилом. Ігри Гекатомби завершилися повним розгромом людського існування на планеті. Тепер смерті ніхто не буде заважати і вона тихо, владно всядеться на холодний, кам’яний трон всесвітнього панування, владно огляне пустими глазницями два вільні від життя полюси, два останні подихи людства.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Снежана Белая – Занотую весну у блокноті своєму в останнє Занотую весну у блокноті своєму в останнє. Замалюю поля, насаджу густо-густо жоржин – І дрібненьким дощем (утоплю безголосе кохання, Відспіваю його, а попереду сотні стежин). І можливо мене на якійсь жде омріяна мрія. Через терни пройду, через небо і землю чи смерть. Головне, щоб моє… Моє серце щось щиро зігріло, А не вкинуло знов у […]...
- Ліна Костенко – Чатує вітер на останнє листя Чатує вітер на останнє листя Старого дуба, що своїм корінням Тримає схили урвища… А знизу, По глинищах, По збляклих травах Вповзає дим циганського багаття І чутно – перегукуються люди За сірою гіркою пеленою. Строката хустка – жовте і багряне – З плечей лісів упала їм під ноги. І вся природа схожа на циганку – Вродливу, […]...
- “Полювання” зі сміхом Остапа Вишні “Остап Вишня. Хто він для нас? Країна веселої мудрості. Слава України, її невмируща усмішка”, – так писав про видатного українського гумориста О. Гончар. Традиції гумору в Україні давні, ще із запорозьких козацьких часів. У літературі – від І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Л. Глібова та багатьох інших. Великі попередники й природна схильність до комічного вказали Остапові […]...
- Ірена Карпа – Полювання в Гельсінки (Андрогінний інтерактив) 16.05.2002. Він (або я?) зайшов до хати, й подивившись у дзеркало, подумав: “… … … .., … … … .? … … … . … … … … ..?.. … … … … … “ Все, ескейп, я ж не вмію мислити. Спитайте моєї викладачки естетики. Так от. Дивна визріла потреба паруватися. Щоб […]...
- Павло Мовчан – Полювання Дні втрат і віднаходин, Дні сонячних думок, Де сміх, як бризки глоду Серед пустих гілок. Та й голова на скрузі Болить від денноти; Мисливський зір в натузі Не годен осягти Ні спотику козулі, Ні зламаних стеблин, Ані польоту кулі, Що пущено вдогін. Твій пес затято гляне У той темнавий бік, Бо ж дике око в’яне […]...
- На полювання із девізом: “хай живуть зайці!” На полювання із девізом: “хай живуть зайці!” Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) був завзятим мисливцем і рибалкою, але на полювання він збирався із дивним девізом: хай живуть зайці! Павло Михайлович, пройшовши пекло десятирічного заслання, вирушав на полювання з єдиною метою – помилуватися густими лісами, зеленими луками, запашними сінокосами, бездонно-спокійними озерами, бузковими надвечір’ями, сріблястими нічними росами, […]...
- Павло Глазовий – Небезпечне полювання – Може, підем на охоту В неділю, Іване? – Ні, на зайця полювати, То діло погане. Якби піти на вовчиська Чи на кабаняку, Щоб набратися самому Страху-переляку. – Ти зі мною наберешся Страху без вовчиська. Це ж я торік на охоті Підстрелив Ониська....
- На полювання з девізом: хай живуть зайці! (Остап Вишня) Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) був завзятим мисливцем і рибалкою, але на полювання він збирався з дивним девізом: хай живуть зайці! Павло Михайлович, пройшовши пекло десятирічного заслання, вирушав на полювання з єдиною метою – помилуватися густими лісами, зеленими луками, запашними сінокосами, бездонно-спокійними озерами, бузковими надвечір’ями, сріблястими нічними росами, ніжно-рожевими світанками. Своє найвище захоплення красою природи […]...
- Веселе полювання за збіркою оповідань О. Вишні “Мисливські усмішки” “Мисливські усмішки” – одна з найвідоміших збірок Остапа Вишні. І дорослі, і діти із задоволенням читають ці гуморески. Герої “Мисливських усмішок” чудово розбираються в тонкощах мисливської справи, а звички звірів і птахів знають краще за власні. Ми щиро сміємося над пригодами дуже благородних, але вельми безталанних мисливців, бо найкраще в них виходить невинна мисливська брехня. […]...
- Тіна Карабанович – І я напевно створена із снігу ” І я напевно створена із снігу- Як та зима холодна і безжальна… Бо не жаліюсь й не жалію У когось долю як повію… І напевно серце з льоду маю, Як ті сніжинки з краю і до краю. Бо не надіюсь й не прощаю Отих зневір із сотні лиць, А просту йду навіки геть… А […]...
- Іван Франко – “дивувалась зима… “ Дивувалась зима Чом се тають сніги, Чом леди присли всі На широкій ріці? Дивувалась зима: Чом так слабне вона, Де той легіт бересь, Що теплом пронима? Дивувалась зима: Як се скріпла земля Наливаєсь теплом, Оживає щодня? Дивувалась зима: Як посміли над сніг Проклюнутись квітки Запахущі, дрібні? І дунула на них Вітром з уст ледяних, І […]...
- Твір на тему: Якою я побачив зиму вчора на прогулянці (твір-опис) Якою я побачив зиму вчора на прогулянці (твір-опис) Рання зима. Ще зовсім не холодно, і так хочеться вибігти погуляти! Зиму на прогулянці я побачив не тою зимою, яка стара, холодна та жорстока, яка вбиває пташок та звіряток, насилає хвороби на людей та не дає навіть носа висунути на вулицю. Це була лагідна біла дівчина, яка […]...
- Катерина Бабкіна – Кожного ранку вона прочиняє вікно Кожного ранку вона прочиняє вікно і тихенько кличе. Голос її пробуджує водоспади й лавини, Десь унизу перехожі піднімають обличчя, І роздивляються в небі зграї пташині, З надією, як і ти роздивляєшся цю жінку зі спини – Зморшок по шкірі її непевний тонкий рисунок, Асиметрію тіла невиразну, м’яку, природню, Ніби парад сузірь чорних родимок візерунок – […]...
- Олена Герасименко – Затужила зима за незвичністю рими Затужила зима за незвичністю рими… Я була не сама, лиш прозоро-незрима. Я була межи днів, хоч тебе не пізнала. Ми були не одні – була пісня між нами. Ми жили собі так: в напівсні, напівказці. Серцем стукали в такт невловимій підказці. Скільки нам свічечок запалилося небом!.. Запалали – й мовчок… Лиш для мене і тебе. […]...
- Аня Тет – А я и правда – холодна А я и правда – холодна Мой милый друг, Вы больше мне не верьте! Она.. Ее Величие Зима – Царит и правит теперь в моем сердце.. И да, Вы правы, я – жестока Я Вас в себе – безжалостно убила, Но знали б Вы, чего мне это стоило – Уверенна, от боли бы завыли.. И […]...
- Борис Грінченко – Вона! Вона! Вона! Вона! Я бачу – між кущами Рукав уже з сорочки забілів; Ще мить одна – тремтячими руками Я стан її дівочий обхопив. Ще мить одна – злилися ми устами… Вона прийшла, прийшла уже вона, Найкращий квіт між пишними квітками. Що нам дає багатая весна. Гей, нахили свої ти, вишне, віти! Нехай тепер ніхто, ніхто […]...
- Iren Medvedenko – Час завжди стікає швидше Час завжди стікає швидше, коли тримаєш його у руці, І краще завжди дізнаватися, звідки у тебе подряпини та синці. У ній занадто багато правди, як багато ластовиння на її лиці. . Її серце облите окропом, по скронях біжить сивина До соленої прірви, до глибокого чорного дна. Там кипить її перша холодна осіння весна І кожного […]...
- Борис Грінченко – Зима Зима навкруг… давно вже час Весні веселій розцвітати, А все мороз ще давить нас І не пуска з сумної хати. Зима навкруг… І де давно Вже пахнути повинні квіти, Там сніг лежить, як полотно, І сонце ще й не дума гріти. Зима навкруг… Якби не знав, Що мусить же весна ще бути, – Давно б […]...
- Христина Головко – Навшпиньки підкрадається зима Навшпиньки підкрадається зима І стукає в мої ворота Мої думки а їх – катма Сідають ввічливо – навпроти Ми п’ємо час із ситця тканий І перечитуєм листи – Моя душа порти гаваней Де втоптані твої сліди Нашіптує зима минуле Гортає пам’ять як альбом Вже давно стара й сутула Покрита спогадів рядном Мої слова вітри без […]...
- Аня Тет – Гірка на смак, на дух – невтішна Гірка на смак, на дух – невтішна Чи то довільно, чи мимохіть Живе між нами – холодна тиша Ось уже декілька століть.. Бентежить душі, хвилює очі І загортає в сувій тривог.. Холодна тиша: безжально, мовчки Хоронить мрію – одну на двох.. І ширить відчай.. І розпач сіє.. Все зводить стіни.. Стискає груди І гаснуть свічі.. […]...
- Твір на тему: Птахи взимку (твір-роздум) Ось і прийшла холодна і сніжна зима. Все вкрито білим пухнастим килимом. Мені і моїм друзям дуже подобається гуляти, грати на вулиці. Якщо змерзнемо, розійдемось по домівках. Вдома тепло, приємно сидіти біля вікна і дивитись на білі дерева. Ось на моє вікно сіла синиця. Вона така маленька, їй, мабуть, дуже холодно. А що вона може […]...
- Юрко Гудзь – Ластівка зводить гніздо Ластівка зводить гніздо, Носить з урочища глину. Дім свій я довго ліпив, Завтра надовго покину. Ластівки глину беруть З рову, де нас постріляли. Наші серця вам на гнізда підуть… Ночі ще теплі. Роси вже впали. З неба, землі і води, З кров’ю, сльозами і потом Ліпим гніздо і вертаєм сюди Наші болючі, забуті сліди, Наші […]...
- Ірина Саковець – долаєш дикі гребні хвиль Долаєш дикі гребні хвиль, А я в’яжу зимові светри. У тебе сонця кілька миль – У мене снігу кілометри. Розріже океан пряма, Аби з’єднати нас на карті. Зима, зима… Мете зима Дрібного суму цілі кварти. Була весна, росла трава. Було, було… Не повернути. Печале, линь! Коли жива – Ще буде щастя сотні фунтів. Береться ожеледь […]...
- Ольжич Олег – Знов вітри над землею, вітри Знов вітри над землею, вітри І блакить, і розриви, і дим Сонну землю черкає згори Смерть черкає крилом голубим. Ширше груди! Повніше серця! (Бо згориш від чекання, згориш!) Чи була коли днина, як ця, І дівочі уста принадніш?! О, ця днина, як п’яне вино! О, ця смерть, як холодна блакить! Як велично, що нам не […]...
- Микола Руденко – Відносність часу Чим ширший ніг твоїх рухливий сажень, Чим важчі справи ляжуть на плече, Чим більше зустрічей, подій та вражень – Тим повільніше час земний тече. Я знаю, друзі: певне, вам здається, Що монотонність робить довшим час… Четвертий рік в неволі серце б’ється, А ніби вчора я полишив вас. Тюрма холодна, темна безнадія Пресує дні, мов сіно […]...
- Марта Тарнавська – “Ось знову – смерть. І звужується коло… “ Ось знову – смерть. І звужується коло Близьких людей, що разом йшли в життя, І дише пусткою юрба навколо, І ближчає нірвана небуття. Все, що в житті здобув, що мав, чим жив, – Під знаком вічності – лиш суєта… Хто віри ласку-казку заслужив, Той нагороди жде на тому світі – (хоча за ним ніхто ще […]...
- Новела “Усмішка” – твір-застереження Кажуть, якби з планети Земля вилітав на інші планети якийсь вигаданий зореліт, то його обов’язково спорядили б картиною Леонардо да Вінчі “Джоконда”. Це для того, щоб люди на іншій планеті могли мати уявлення про нашу культуру, про духовність. Але ж картина була написана 1503 року! Невже за цей час нічого кращого людство не придумало? Пройшло […]...
- Твір на тему: Як з’явилися проліски? (власна легенда) Розказують старі люди, що в давнину зима була дуже люта. Щороку Весна виходила на двобій із нею, але часто Зима перемагала, і тоді панувала увесь рік. І одного разу люта Зима знову взяла верх над ніжною Весною, закрила її в темниці і сказала: “Ти вийдеш звідси тільки тоді, коли станеться диво – посеред снігу зацвітуть […]...
- Чародейка зима (по стихотворениям А. С. Пушкина “Зимняя дорога” и Ф. И. Тютчева “Чародейкою зимою”) Зима – необыкновенное время года. Белый пушистый снег, заснеженные деревья, морозный воздух. Не зря в народе называют зиму красавицей, волшебницей. Это удивительное время года вдохновило многих поэтов к созданию прекрасных поэтических строк. Сколько замечательных стихотворений посвящено этому времени года. Стихотворения А. С. Пушкина “Зимняя дорога” и Ф. И. Тютчева “Чародейкою зимою… ” тоже о зиме. […]...
- Павло Мовчан – Вихід (“Слідком за тобою… “) Слідком за тобою і дзеркало вийшло із рами, І світло втяглося у крапку і зникло – нема… Лиш дихає холод з квадратної ями, Немов у розбите вікно проломилася чорна зима. І знав я, що яма – це межі моєї журоти… Колись осягав я у захваті межі утіх. А нині, а нині – мороз видихаю із […]...
- Моя улюблена пора року (за віршем В. Сосюри “Зима”) Швидко промайнуло тепле літечко, за ним – похмура осінь. Настала моя улюблена пора року – зима. Ще вчора надворі було темно, безрадісно, сіявся дрібний дощик. Здається, дня і не було. Сірий ранок переходив у вечірні сутінки. А сьогодні я прокидаюся від того, що моя кімната залита світлом. Кидаюсь до вікна – і очам своїм не […]...
- Леся Українка – “Літо краснеє минуло… “ Літо краснеє минуло, Сніг лежить на полі; Діти з хати виглядають В вікна… шкода волі! Діти нудяться в хатині, Нудять, нарікають: “І нащо зима та люта? – Все вони питають. – Он все поле сніг завіяв, Хоч не йди із хати! У замкнуті дивись вікна, Ніде й погуляти! Сніг з морозом поморозив Всі на полі […]...
- Олександр Ткачинський – Плач, Єреміє, плач Плач, Єреміє, плач, бо ж темні часи настали, Свобода коштує дорого, у мене стільки нема. Лицарі очі ховають під чорними балаклавами, Знімають із мертвих одяг. Це означає – зима. Холодно, холодно тут. Кожен це відчуває: Ріжуть повітря сирени і замовкають пси. Голуби просять притулку, якого ніде немає, Плач, Єреміє, плач, нам треба такі голоси. Не […]...
- Вірш Миколи Руденка – Уранці під колючкою А може, це не так уже й важливо, Щоб завжди був відкритий небосхил І вільні перевали, вільні зливи, І в небі шелестіння вільних крил; Щоб модний галстук і костюм по зросту, І шлягер на малинових вустах; Щоб слово “воля” означало просто Можливість мандрувати по світах… Нехай колючий дріт – чи в цьому Справа? Аби лиш […]...
- Iнна Орлецька – А весна цього року мінлива А весна цього року мінлива, холодна й жорстока: Забаганки трагічні, смертельні капризи… Пестить кулями шкіру невпинно та лестує током, І примушує війни прийняти та визнать. А весна цього року зрадлива, підступна і вперта… Ні жалю, ні пробачень, ні сонця, ні світла… Пахне болем, так гірко блаженних сповідує смертю… Як тепер нам дожити до теплого літа?...
- Таня Гелетюк – Осінь Холодна ніч, холодний ранок, Холодна кава на сніданок. Пусті думки, пусті надії, Розбиті знову тихі мрії. Чому? За що? душа кричала. Зірвались сльози, заридала… Шуміло листя і кружляло, Літало, падало, вмирало, Танцюючи прощальний вальс, Танцюючи в останній раз. Пішов дощик, стояв туман Зірвався вітер-ураган. Він рвався в дім, кричав, шумів, Хоча й даремно – розумів… […]...
- Ірина Саковець – Ніхто й не говорив, що буде легко Ніхто й не говорив, що буде легко, Ніхто не завіряв, не обіцяв, А я в обіймах нищівної спеки Шукаю риси рідного лиця. Ім’я твоє шепоче небо стигле. Прошу, блакитне, лиш не забирай!.. Війна копає все нові могили, Зросивши горем ідилічний край. А ти топтав ці принебесні трави, Надійно зводив дім, і що тепер? За стінами […]...
- Микола Хвильовий – За обрієм зима Посьолок на горі, а там – завод сизий. На серці пелюстки так тепло-тепло: мак. Вже одцвірінькав птах свої жагучі меси – За обрієм зима. За обрієм зима, а лебедині крила… Не видко на шляхах – жевріє листопад, Але і промінь-цвіт не намантачить рала – Захворів у степах. Добраніч! У вирій ми, гуси, простяглися. За вами […]...
- Павло Тичина – Зразу ж за селом Зразу ж за селом Всіх їх розстріляли, Всіх пороздягали, А мертвих насміхали, Били їм чолом. Випала ж зима! Що тепер всім воля, Врізали вам поля, В головах тополя, А голів нема. Як зчорніла ніч – За селом світило, З співами ходило, Берегло, кадило Безневинну січ....
- Ольга Анцибор – Невідправлений лист (переклад з Андрея дементьева) Твоїм сльозам довіри вже нема, Твої слова у спогади відходять, І тільки там тепер їм є ціна, Бо в серці вони місця не знаходять. Твоїм очам довіри вже нема, Як бути душам, тугою прошитим, І хоч пройшла вже не одна зима, Я залишаюсь віч-на-віч з прожитим....
Письмовий анализ вірша поля верлена.