Осуд бездуховності та егоїзму в повісті Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”

Осуд бездуховності та егоїзму в повісті Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”

Нечуй-Левицький посідає особливе місце серед творців української класичної прози. Він – майстер великих епічних творів, вдумливий спостерігач народного життя. В художніх творах Нечуя-Левицького розкриваються правдиві картини часів панщини і характерні явища пореформеної епохи: боротьба за власність, за землю, поява заможної сільської верхівки та маси заробітчан, що йдуть на перші капіталістичні промисли і фабрики. Це справжня енциклопедія народного соціального побуту, що постає в описах, у людських характерах.

У повісті “Кайдашева сім’я” показано розшарування селянства, розпад патріархальної сім’ї після реформи 1861 року. Нечуй-Левицький викрив причини непорозуміння і сварок у сім’ї Кайдаша. На конкретних прикладах письменник довів, що в умовах капіталістичної дійсності спотворюються людські почуття і взаємини, інтереси і прагнення. Внаслідок сутичок і боротьби за власність люди стають жорстокими, дріб’язковими, жалюгідними. Крім сміху, побутові картини повісті викликають ще й почуття суму за людину, за її самоприниження і моральний занепад. Ці люди нічого не бачать у житті, крім своїх родинних суперечок. Коло інтересів цих людей замикається на клаптику землі, на тинові, на груші…

У “Кайдашевій сім’ї” багато яскравих виразних діалогів, у яких виявляються з одного боку – ліризм і природний гумор українських селян, а з іншого – обмеженість їх світогляду, забобонність і примітивізм понять, що зростають на грунті дрібновласницької психології.

Перед нами, ніби живі, проходять образи: старий Кайдаш, з його забобонами і схильністю до чарки, і чванлива Кайдашиха, незграбний і суворий Карпо, горда і брехлива Мотря, тиха Меланка і жвавий Лаврін.

Карпо жорстокий, черствий. Ці риси були помічені у волості, його обрали за десяцького. З цього приводу громада жартувала: “Карпо – чоловік гордий та жорстокий, з його буде добрий сіпака… “

Дружину він хоче мати таку, щоб була “робоча та проворна, та щоб була трохи куслива, як муха в спасівку”. Дрібновласницька позиція, егоїзм, що панували у сім’ї, притупили в людях родинні почуття. В гніві Карпо кричить: “Не лізь, бо задушу, іродова душа!” “Карпо затрусив матір так, що легенький хлів увесь затрусився”.

Лаврін – такий же дрібний власник, егоїст.

І смішно, і сумно читати “Кайдашеву сім’ю”.

Мова балакучого Лавріна сповнена жартівливих слів, дотепних виразів, поступово змінюється, стає брутальною і сварливою. Ось він загрожує бабі Палажці: “Як не знайду Мелашку, то я вас, бабо, вб’ю або повішу”

Кайдашиха теж сварлива, егоїстична, зла, заздрісна. Вона була заводієм усіх сварок в сім’ї, всієї колотнечі. На образі цієї егоїстичної і сварливої жінки показано моральний занепад людини в умовах безпросвітної темряви і ворожнечі.

Мотря поспіль перетворюється на сварливу і жорстоку людину, яка в сімейних суперечках не зупиняється ні перед ким. За це від свекрухи вона дістала прізвище “бендерська чума”. Не сімейне щастя може зрости в таких умовах, а зло і прагнення якнайбільше увірвати собі, навіть ціною кривди близьких і рідних людей.

Мелашка у порівнянні з іншими персонажами має чи не найбільше позитивних рис. Але поступово вона переймає їхні звички, грубість, що панували в сім’ї Кайдашів. Наприклад, коли Мотря за бідне походження називає її дітей старцями, Мелашка відповідає: “Брешеш, брешеш, як стара собака. Та й брехати добре не вмієш. У тебе до того розуму та хисту нема”. На образі Мелашки ще яскравіше, ніж на інших персонажах, бачимо, що тяжкі умови життя перетворюють їх на егоїстів.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Осуд бездуховності та егоїзму в повісті Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”