“Пам’ятi тридцяти” Аналіз вірша

Вiрш П. Тичини “Пам’ятi тридцяти” уславлює подвиг студентiв та учнiв, якi прийняли бiй пiд Крутами й полягли за незалежнiсть своєï батькiвщини. Це – цвiт украïнськоï нацiï, щирi патрiоти, якi дiлом довели свою вiдданiсть рiдному краєвi: Трагедiя довгий час замовчувалася, й тiльки вiрш поета нагадав про цей подвиг, збудив совiсть i свiдомiсть украïнцiв.

“Пам’ятi тридцяти” аналіз вірша

В основу твору “Пам’яті тридцяти” покладено дійсні події, що відбулися 29 січня 1918 року. Проти регулярної більшовицької армії виступили юні патріоти-українці. Загиблих у бою під Кругами юнаків поховали в Києві на Аскольдовій могилі.

Жанр: Громадянська лірика

Вид лірики: громадянська.

Жанр: вірш-реквієм.

Віршовий розмір: тристопний-чотиристопний хорей із пірихієм та усіченими стопами.

Римування: перехресне; римуються окремі звуки: їх – молодих, цвіт – світ, рука – ріка, покарай – край, святих – їх.

Провідний мотив. У творі “Пам’яті тридцяти” П. Тичина зобразив приклад самопожертви молодих патріотів заради Батьківщини, утвердив ідею патріотизму й гуманізму, засудив жорстокість, терор і класову ненависть.

Композиція твору. Вірш має кільцеву композицію. Поезія “Пам’яті тридцяти” складається з п’яти строф. Поезія починається й закінчується рядками: “На Аскольдовій могилі поховали

їх”.

Образи твору. Ліричний герой – це збірний образ тридцяти юних захисників України, які загинули, захищаючи незалежність Батьківщини. Це тридцять мучеників, цвіт нації. У творі багато образів-символів: сонце, вітер, Дніпро. Символічним є й образ Каїна, який підняв руку на патріотів рідної землі.

“Пам’яті тридцяти” художні засоби:

    Епітети “славних, молодих”, “український цвіт”, “кривава дорога”, “коханий край” окреслюють смисловий візерунок вірша; Метафори: “квітне сонце, грає вітер”, “рука посміла знятись”, “вмерли в Новім Заповіті”; Риторичні оклики “на Аскольдовій могилі український цвіт!”, “Боже, покарай!” допомагають зрозуміти ідею вірша – показати подвиг патріотів України; Риторичні питання “На кого посміла знятись зрадника рука?”, “На кого завзявся Каїн?” передають оцінку ліричним героєм того, що відбулося; рефрен: “На Аскольдовій могилі”.

Вірш П. Тичини “Пам’яті тридцяти” – глибоко психологічний твір. Автор тужить за вбитим цвітом нації, оплакує смерть борців за волю, підводить читача до думки, що щастя на крові не збудуєш. У розпачі автор вигукує: “Боже, покарай!” – і цей вигук про покарання летить у вічність, адже тільки Бог може карати й милувати.

Ідейно-художній аналіз “Пам’ятi тридцяти”

Сюжетна основа твору – проста. Поховання на Аскольдовій могилі українців-воїнів. Проте твір більше емоційний, ніж розповідний. Читач дізнається про те, що тридцять воїнів поховали в одній могилі, що вони були молоді й славні, що навкруги буяла чарівна природа… А їх немає не буде вже ніколи. Вони навіки залишили те, що найбільше любили – свою Україну. Ліричний герой – збірний образ. Це тридцять мучеників. Це – український цвіт! Їхня загибель – початок кривавої дороги. Скільки ще того цвітузагине? Що було далі, ми вже знаємо. Далі був геноцид… Така перспектива думки. Від 1918 року до кінця ХХ століття.

У поезії “Пам’яті тридцяти” багато символів. Сонце, вітер, Дніпро – символи життя, можливого щастя, радощів, Кривава дорога – нещасливе майбутнє. Символічний і образ Каїна. Те, що загинули дуже юні, а навкруги буяє життя, ще більше загострює усвідомлення такого тяжкого лиха, такої втрати, неприродності смерті. Разом із юнаками загинули і їхні ненароджені діти, онуки, правнуки, яким так і не судилося побачити свою Україну. Емоційному наснаженню твору сприяють стислі речення, точні вислови, закінченість думки у двох коротких рядках. Вірш короткий, як сплеск болісної розповіді.

Вірш “Пам’яті тридцяти” є прекрасним витвором мистецтва. Поезія вивищує наші душі. І в цьому її духовно-естетична цінність.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Быль в кладовой солнца.
Ви зараз читаєте: “Пам’ятi тридцяти” Аналіз вірша