Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Паралелізм
Паралелізм
Паралелізм (грецьк. parallelos – той, що рухається поряд) – аналогія, уподібнення, спільність характерних рис або чину. Найчастіше трапляється у синтаксичних ситуаціях, відомих із фольклорної традиції, принаймні за піснями легендарної Марусі Чурай, в яких витворюється психологічний П.:
Як ми кохалися, як зерно в горісі,
Тепер розійшлися, як туман по лісі!
Як ми кохалися, як голубів пара,
Тепер розійшлися, як чорная хмара!
На відміну від порівняння П. виконує композиційну функцію, пов’язує певні мотиви чи елементи стилю у художньому
Не милуй мене шовково,
Ясносоколово
(П. Тичина).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Поетичний синтаксис ІНВЕРСІЯ (від. лат. inversio – перестановка) – одна з фігур поетичної мови, порушення традиційного порядку слів у реченні з метою виділення найзначущого слова. Наприклад: “Врятував людей, що їх збирались саме вішать фашисти” (П. Тичина). Підмет фашисти поставлено в кінець речення, щоб підкреслити злочинність їхніх дій. ТАВТОЛОГІЯ (від гр. tauto – те саме, logos – слово) […]...
- Ізоколон Ізоколон (від грецьк. isos – рівний та kolon – частина речення, складник періоду) – стилістична фігура, кількаразове повторення на невеликому відтинку віршової площі одних і тих самих слів чи словосполучень (колонів) задля витворення синтаксичного паралелізму з анафоричними та епіфоричними компонентами, задля інтонаційної та смислової увиразненості поетичного мовлення: На горі гора, А на тій горі Піч […]...
- Леся Українка – “Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись?” Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись? Чи то вони всі вже, мов літні дощі, розточились? Чи, може, вони розійшлися в осіннім тумані І висять тепер надо мною, мов хмари важкі, нерухмані? 16.11.1900...
- Пісенні корені поезії Т. Г. Шевченка Коли народу не дають висловити свою ментальність, він її виспівує. Пісні, думи, балади, епос – це єдність поезії й історії, минулого і майбутнього, пам’яті й прагнення. Великий поет, наче з джерела велика ріка, виростає з народної поезії. Але він не повторює її, хоча нею живиться. Перлина за перлиною здобуває він з цього моря, щоб потім […]...
- Юлія Алейнікова – Вип’ємо кави востаннє Вип’ємо кави востаннє. Дивися мені у очі. У нас такі різні бажання… Тепер ти мене не хочеш. Боявся завжди обпектися, А я полюбляю гаряче. Добре, що ми розійшлися. Бачиш, ніхто не плаче. Пий свою каву без цукру, Я буду пити солодку. Дай на прощання руку. Передчуваю свободу....
- Катрен Катрен (фр. quatrain) – чотиривірш, строфа з чотирьох рядків із суміжним, перехресним чи кільцевим римуванням при розмаїтому чергуванні будь-яких клаузул. Вживається і в неповному римованому вірші (рубаї), і в неримованому. Структура К. сприяє досягненню оптимального ритмоінтонаційного, синтаксичного та смислового значення: Сміються, плачуть солов’ї а І б’ють піснями в груди: б Цілуй, цілуй, цілуй її – […]...
- Інверсія Інверсія (лат. inversio – перевертання, переставляння) – одна із стилістичних фігур поетичного мовлення, яка полягає в незвичному розташуванні слів у реченні з очевидним порушенням синтаксичної конструкції задля емоційно-смислового увиразнення певного вислову: “Умовляють серця перебої” (В. Еллан) – тут додаток і підмет вжиті не на своїх місцях задля акцентного підкреслення слова “серця”. І. вживається переважно в […]...
- Наталія Пиж – Чужі Ми чужі з тобою – ти і я. Ми на різних полюсах планети. Ми з тобою наче течія, Що несеться крізь міцні тенета. Ми з тобою одинокі як завжди, Ми з тобою зовсім різні люди. Наші розійшлися поїзди, Зустрічі у нас уже не буде. Ти стоїш на березі ріки, Ти стоїш і дивишся так пильно. […]...
- Примітки Примітки – короткі доповнення, пояснення й уточнення до основного тексту твору. Належать авторові (авторські П.) або редакторові, упорядникові, перекладачеві (видавничі П.). Видавничі П. входять у довідковий апарат видання; найчастіше видавничі П. стосуються реалій, що згадуються в тексті, прихованих цитат Тощо. За розташуванням розрізняються П. внутрітекстові (подаються безпосередньо за фрагментом тексту, якого вони стосуються), підрядкові (внизу […]...
- Романс Романс (ісп. romance, від лат, romance – по-романськи) – невеликий за обсягом вірш та музичний твір для сольного співу з інструментальним акомпанементом. Так називалися пісні народною мовою в Іспанії, на противагу пісням латиною, які пов’язувалися спочатку з боротьбою проти маврів. Пізніше вони поширились і в інших країнах, набувши відмінного змісту, ставши піснями про кохання (Англія, […]...
- Тарас Шевченко – Гімн черничий Удар, громе, над тим домом, Над тим божим, де мремо ми, Тебе ж, боже, зневажаєм, Зневажаючи, співаєм: Алілуя! Якби не ти, ми б любились, Кохалися б, та дружились, Та діточок виростали, Научали б та співали: Алілуя! Одурив ти нас, убогих. Ми ж, окрадені небоги, Самі тебе одурили І, скиглячи, возопили: Алілуя! Ти постриг нас у […]...
- Володимир Сосюра – З дерев опадає убрання З дерев опадає убрання, І вітер у сурму гука. Покірна краса умирання, Чому ти мені так близька? І осінь, і дим над рікою… О земле, подібна пісням, Чому я всім серцем з тобою, Немов умираю я сам?! Неначе зорі погасання, Коли у сльозах небеса, Покірна краса умирання, Осіння прощальна краса. 1962...
- Микола Руденко – Ми матері собі не вибираєм Ми матері собі не вибираєм – Стареньку, вбогу маєш берегти. На землях тих, які вважають раєм, Прийти у світ чомусь не здужав ти. Там народився, де дідівське слово Вельможний хтось холопським охрестив. І тільки небо високоголове Твоїм пісням нашіптує мотив. Припавши вухом до річок і суші, Воно вслухається в думки незлі. І марять душі, непокірні […]...
- Дмитро Павличко – “Нема, нема… І раптом: з’ява!… “ Нема, нема… І раптом: з’ява! Дівчатко миле, ще дитя, Стоїть і дивиться на мене Із досвітку мого життя. Тієї дівчинки на світі Немає вже, а я чомусь, Як присоромлений досадно, В її пречистий лик дивлюсь. Любові не було між нами, Бо розійшлися ми дітьми, Чого ж вона з таким докором На мене дивиться із тьми? […]...
- Місяць на небі, зіроньки сяють – Пісні та романси невідомих авторів МІСЯЦЬ НА НЕБІ, ЗІРОНЬКИ СЯЮТЬ Місяць на небі, зіроньки сяють, Тихо по морю човен пливе. В човні дівчина пісню співає, А козак чує – серденько мре.’ Пісня та мила, пісня та люба Все про кохання, все про любов. Як ми любились та й розійшлися, Тепер навіки зійшлися знов. Ой очі, очі, очі дівочі, Темні, як […]...
- Дмитро Павличко – “Пахне хлібом трава… “ Пахне хлібом трава, Що купала мене з дитяти, Пахнуть хлібом слова, Що мене їх навчила мати. Пахне хлібом терпка Пісня батькової стодоли, Пахне хлібом рука, Що водила мене до школи. Пахнуть хлібом гаї, Де кохалися ми до згуби, Пахнуть хлібом твої Груди, очі, долоні, губи. Пахне хлібом маля, Що любов його народила. Пахне хлібом земля, […]...
- Лапідарність Лапідарність (лат. lapidarius, від lapis – камінь) – виняткова стислість і чіткість у висловлюванні думок, економне вико-ристання художніх засобів. Л. притаманна народним прислів’ям, приказкам, коломийкам, анекдотам. В українській літературі властива новелам В. Стефаника, Гр. Тютюнника, поезії Є. Плужника, М. Зерова та ін. Л. має синонім “лаконізм” (грецьк. lakonismos – стислість, притаманна мовленню спартанців – мешканців […]...
- Єлизавета Замана – були поряд не один день Були поряд не один день І не рахували часу Тепер кожен шукає дзень Тепер кожен у чашу сум Заллємо додавши цукру Ти маскуєш його молоком Цукор тане від швидкого руху Надто солодко стало обом Ми ніколи не мали правил Та тепер все ж існує одне Хоч крапку на три сам поправив Та серце навіки холодне […]...
- Твір на тему: Поетика народної пісні Поетика народної пісні Мабуть, рідко можна знайти таку людину, яка б не захоплювалась українською народною піснею. Чим же вона так вабить слухачів? Насамперед, своєю особливою поетичною мовою і стислою, влучною, образною. Наприклад: Із-за гори, із кручі Буйне військо виступає. Після прочитання цих коротких рядків і нашій уяві постає крута гора, із-за якої виступає велике військо, […]...
- Христина Сможаник – Ти мов думка у вісні Я ненавижу день Я закохалася у ніч А ти є дурень Прошу з віч Та зникни вже, Коли лягаю Прошу тебе, Навіть благаю. Твоє ім”я вже повторяю, Коли я ніжно засинаю. Твої парфуми, сигаретний дим І що робити мені з цим Ти наче поряд, обіймаєш, Так міцно, міцно пригортаєш, А я аж млію від тепла, […]...
- Календарно-обрядова поезія Календарно-обрядова поезія – цикл фольклорних пісенних творів, зміст і виконання яких з доісторичної давнини пов’язані з річним народним відліком часу – народним обрядовим календарем. Первісно цей календар формувався у зв’язку з циклічними змінами у природі, з річним колом сонця, його поворотом на зиму і на літо, з весняним пробудженням та осіннім завмиранням природи. Пращури слов’ян […]...
- Василь Симоненко – Закохана Ось на тому й ущухла злива, Розійшлися з під’їзду всі. Ти брела по струмках, щаслива В загадковій своїй красі. Били блискавки ще тривогу, Розтинаючи небосхил, – І веселка тобі під ноги Опустилась, чудна, без сил. Довго вітер уперто віяв, Але чомусь і він тепер, Зазирнувши тобі під вії У волоссі твоєму вмер. Через вулиці нахололі […]...
- Амебейна композиція Амебейна композиція (грецьк. amoibdios – взаємний) – будова художнього твору за принципом смислового та синтаксичного паралелізму, повторення композиційно важливих частин (фрагментів, образів, стилістичних прийомів тощо), де обидві теми викладаються, набуваючи особливої ускладненості та контрастності, почергово: Загорнуте у сутінки обличчя, Мандрівки серед пожовтілих гір… (Такі осінні, суто романтичні Рядки собі лягають на папір). Подекуди листочки, наче […]...
- Рима Рима (грецьк. rhythmos – мірність, сумірність, узгодженість) – суголосся закінчень у суміжних та близько розташованих словах, які можуть бути на місці клаузул або перебувати в середині віршового рядка. Р. як звукове, а не графічне явище, охоплює ритмічний акцент і наступні за ним звуки (іржава – держава), навіть групи слів (складна P.: характерника – химерний кат), […]...
- Тарас Шевченко – І широкую долину І широкую долину, І високую могилу, І вечернюю годину, І що снилось-говорилось, Не забуду я. Та що з того? Не побрались, Розійшлися, мов не знались. А тим часом дорогії Літа тії молодії Марне пронеслись. Помарніли ми обоє – Я в неволі, ти вдовою, Не живем, а тілько ходим Та згадуєм тії годи, Як жили колись....
- Співзвучність поезії І. Франка з народно-пісенною творчістю У моїй кімнаті лунає щира і задушевна, глибоко лірична і хвилююча пісня: Ох, тії очі темніші ночі, Хто в них задивиться, й сонця не хоче! І я вже справді не хочу бачити нічого: ні сонця, ні неба, а лише ще й ще раз почути: Ой ти, дівчино, ясная зоре! Ти мої радощі, ти моє горе! […]...
- Строфа Строфа (грецьк. strophe – поворот, зміна, коло) – фонічно викінчена віршова сполука, яка повторюється у поетичному творі, об’єднана здебільшого спільним римуванням, представлена інтонаційною та ритміко-синтаксичною цілісністю, відмежована від аналогічних сполук помітною паузою та іншими чинниками (закінчення римованого ряду, відносна змістова завершеність тощо). Проте безпідставно ототожнювати С. з будь-яким версифікаційним елементом, зокрема з римуванням, бодай тому, […]...
- Герой літературного твору, або Персонаж Герой літературного твору, або Персонаж – дійова особа, образ, широко і всебічно зображений, наділений яскравим характером, окреслений взаєминами з довкіллям, зв’язками із соціальним, національним, історичним контекстом. Розрізняють головних та другорядних, епізодичних Г. л. т. Так, у романі у віршах Ліни Костенко “Маруся Чурай” головним постає однойменний персонаж – легендарна піснярка з часів Хмельниччини, носій чільної […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Перша глава Біблії Коли співав ще камінь, мали крила змії І Єва одягалась в черемхове листя, Тоді буйніший і хмільніший вітер віяв І море сяяло під зорями сріблисто. Коли із яблуні зірвала Єва місяць, У раї збунтувались буйногриві леви, Адамові сини по світі розійшлися, Здвигаючи міста і тереми для Єви. 4 квітня 1935...
- Єлизавета Замана – У мене до тебе, щось не писане раніше У мене до тебе, щось не писане раніше Й не читане тобою досі. Це не якийсь там відомий Ніцше – Це я, така ж чужа тепер, як осінь… І ТИ не збагнеш, що все це тобі Написано, прочитано, проплакано… Ми разом були лиш на небі, А на землі ми навіки нарізно… Неба мало, хоч і […]...
- Аліна Заверткіна – Ну що ж, привіт Ну що ж, привіт… Зустрілися з роками. Минуло п’ять, чи, може, тільки два? Колись грішила пізніми дзвінками, Тепер ти поряд – не знайду слова. Усі не ті. Вдивляюся сумними В твої веселі. І крізь пальці час… Здається, вічність ми були чужими. І пусто так. давно немає нас. Є ти і я, між нами інші люди […]...
- Тарас Шевченко – Полякам Ще як були ми козаками, А унії не чуть було, Отам-то весело жилось! Братались з вольними ляхами, Пишались вольними степами, В садах кохалися, цвіли, Неначе лілії, дівчата. Пишалася синами мати, Синами вольними… Росли, Росли сини і веселили Старії скорбнії літа… Аж поки іменем Христа Прийшли ксьондзи і запалили Наш тихий рай. І розлили Широке море […]...
- Цезура Цезура (лат. caesura, від caedo – рубаю) – ритмічно-інтонаційна пауза в середині віршового рядка, яка розтинає його на дві, іноді три частини. Класичний приклад симетричної Ц., що виникає безпосередньо після третьої стопи, – “Олександрійські вірші” М. Зерова: Братерство давніх днів,//розкішне любе гроно! Озвися ти хоч раз // до вигнанця Назона. Таку Ц. називають ще й […]...
- Прощавай Ти як повітря, що потрібне для життя. Ти як вода, так хочу я напитись, Бо спрага мучить все моє буття. Так хочу я з тобою залишитись! Твої слова глибоко ранять душу, Та як сказать тобі про почуття? Невже завжди тепер страждати мушу Через важливі і несказані слова? Здається тихо, але це лиш сон, Бо у […]...
- Аліна Міщук – Зустрічай мене, мамо Я прийшов, зустрічай мене мила родино, Повернувся додому я, Не біда, що поклали мене в домовину, Я прийшов, рідненька моя. Ви не плачте, рідненькі, матусе і татко, Не картайте, що не вберегли, Я ішов, розуміючи, що там не гладко, Вражі кулі мене тихо підстерегли. Не ридай, моя мила матусе й сестричко, Я завжди буду поряд […]...
- Шарж Шарж (фр. charge) – різновид карикатури, в якій зберігається подібність з об’єктом зображення, сатиричні тенденції поступаються перед м’яким, доброзичливим гумором. Ш. має свою жанрову специфіку і в поезії: це переважно чотиривірш, в якому наявний легкий жарт, як у ряді дружніх ПІ. П. Осадчука: ДМИТРО ПАВЛИЧКО Від книжок вгинається поличка. Струмом б’є із кожного рядка. Недарма […]...
- Місяць на небі, зіроньки сяють скорочено – Родинно-побутові пісні Місяць на небі, зіроньки сяють. Тихо по морю човен пливе. В човні дівчина пісню співає, А козак чує, серденько мре. }2 Пісня та мила, пісня та люба Все про кохання, все про любов, Як ми любились та й розійшлися. Тепер зійшлися навіки знов. } 2 Ой очі, очі, очі дівочі. Темні, як нічка, ясні, як […]...
- Пасквіль Пасквіль (італ. pasquillo – назва скульптурної групи у Римі, на якій вивішували сатиричні вірші (походить від прізвища дотепника, котрий жив поряд з нею) – наклепницький твір з безпідставними нападами на певну особу чи явище суспільного та національного життя. Прикладом П. на українську національну революцію може бути драма “Загибель ескадри” О. Корнійчука чи поема “Клич вождя” […]...
- Жонглери Жонглери (фр. jongleur, від лат, joculator – жартівник) – мандрівні лицедії, співаки та музики, виконавці героїчних жестів у середньовічній Франції (Х-ХШ ст.), як шпільмани у’ Німеччині або скоморохи у Київській Русі, переслідувалися церквою. Нині слово “Ж.” змінило свій зміст, воно означає артистів цирку, які водночас підкидають і спритно ловлять кілька предметів....
- Маркіян Шашкевич – Русалка Дністровая (альманах) “Русалка Дністровая” – перший західноукраїнський альманах, виданий у Будапешті (1837) заходами літературного гуртка “Руська трійця” Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем. У передмові до “Русалки Дністрової” підкреслена краса української народної мови та народної словесності і поданий список найбільш важливих наддніпрянських літературних і фольклорних видань того часу. Після передмови (“Передслів’я”) М. Шашкевича матеріал розташований у […]...
Твір з зарубіжної героїчне минуле в літературі.