Пароніми

Пароніми (грецьк. para – біля, мимо і опута – ім’я) – слова, подібні за зовнішньою формою у морфемному складі і звучанні, але відмінні за значенням. Найчастіше – це спільнокореневі слова: авторитетний – авторитарний, програмний – програмовий, надягати – одягати, пригадати – прогадати. Цілеспрямоване використання П. – ефективний засіб посилення виразності, підвищення дієвості тексту художньої літератури, публіцистики, усного публічного мовлення. Змішування П. створює комічний ефект і тому використовується в каламбурах. Існує й широке розуміння П.: до них відносять слова, далекі за походженням, будовою, значенням, але близькі за звуковим складом (дріботіти – тріпотіти, дерзання – терзання, голосувати – галасувати, афект – ефект, досвідчений – освічений). Навмисне зближення таких слів створює стилістичну фігуру – парономазію, завдяки якій досягається ритмозвукове увиразнення вислову: “Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрішнього дня” (Ліна Костенко); “Страшніша огненних геєн / голодна хіть зажерливих гієн” (Б. Олійник). Елементами парономазії можуть бути і слова з різними граматичними характеристиками: жерти – жертви, степ – стерп – серп, звідки – свідки, свіча – свічадо.

Ви зараз читаєте: Пароніми