Павло Глазовий – Чудодійний борщ

Серед ночі в завірюху стука хтось до хати.
– Гей, хазяєчко, чи пустиш переночувати?
Документи покажу вам. Я боєць піхоти.
Ми в похід ходили вчора. Я відстав від роти.
Дві доби блукав у лісі, не знайшов дороги.
Дві доби не їв нічого, приморозив ноги. –
За дверима чути голос: – Вірю вам прекрасно.
Я одна, а ви мужчина. Це мені опасно. –
А солдат зубами дзвонить: – Що ж тут опасатись?
Я ж два дні не їв нічого. Не почну ж кусатись. –
За дверима той же голос: – Та воно-то ясно.
Темна ж ніч, а ви мужчина. Це мені опасно. –
А солдат: – Та я ж кажу вам, збився із дороги.
Дві доби не їв нічого, приморозив ноги…

Відчинила жінка двері, просить гостя в хату.
Насипає борщ гарячий, подає солдату.
З’їв солдат борщу тарілку, ще й добавки просить.
Як наївся, розігрівся. – Мабуть, – каже, – досить.
Ти чудесна господиня, борщ у тебе класний,
І тепер я відчуваю, що стаю опасний.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Павло Глазовий – Чудодійний борщ