Павло Глазовий – диплом
З вірменського гумору
Мав сина гордий багатій.
То був не син, а божа кара. –
Картяр, гуляка, лиходій,
Ледачий бовдур і нездара.
Не шкодував грошви татусь,
Не полишав синочка в скруті,
А той, не дуючі і в ус,
Сім літ учився в інституті.
І ось одержувать диплом
Він скаче в місто скакуном.
Спинився кінь біля воріт,
Студенти збіглися веселі.
Лакей гуляки, сивий дід,
Диплом виносить на тарелі.
Зареготав багацький син,
Старого ляснувши по спині:
– Неси диплом іще один –
Моїй чудесній конячині. –
Старий віддав йому чолом:
– Розумно зволили сказати.
Якщо ослу дали диплом,
Чому ж коневі теж не дати?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Павло Глазовий – Бандурист Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист. У неділю на могилу йшов співати бандурист. А назустріч бандуристу панський вискочив лакей. – Чим, – питає, – ти сьогодні розважатимеш людей? Ти дивись, там про лакеїв не співай, не бубони, Бо бандуру обчухраєм до останньої струни. Бандурист подибав далі. Зустріча його глитай. – дам копійку. Ти про […]...
- Павло Глазовий – Піжмурки Повернувсь Кузьма додому. У квартирі – сивий дим – Хто курив? – питає жінку. – Чи не хахаль твій Максим? – Загляда в кутки, під ліжка, покривала підійма І приказує сердито: – Тут нема… І тут нема… Потім дверці гардероба не вагаючись потяг. Глядь: сидить сусідський Жора – більше метра у плечах. Обдивився здоровила ошелешений […]...
- Павло Глазовий – Цивілізований Омелько Під ларьочком Гнат, Антон і Омелько з ними. Дудлять сивий самогон банками скляними. Мимо них пройшов араб в білому береті, Що навчається у нас в університеті, Кібернетику вивча й інші дивципліни – Недарма ж сюди прибув з дальньої країни. До ларка він підійшов, попросив з поклоном Півчарчини коньяку і заїв лимоном. – От слабак, із […]...
- Павло Глазовий – Все ясно Несподівана хвороба причепилась до Луки: На лопатках появились невеличкі бугорки. До лікарні їде хворий. Швидко скинув сорочки. – Подивіться, на лопатках появились бугорки… Лікар знизує плечима: що воно за дивина? – Ви п’єте? – Не пив ніколи ні горілки, ні вина. – Часто курите? – Ніколи і не нюхав цигарок. – А з жінками як? […]...
- Павло Глазовий – Гризун У Матвія Гризуна двір є і садиба. Він по дворищу своїм, мов куркулик, диба. Очі жиром запливли, потонули в салі. Тільки й бачить власний тин і нічого далі. Уночі він задріма на якусь хвилину, Сниться: злодіїв табун лізе по малину, А собака спить собі в будці біля сіна… Прокидається Матвій, будить свого сина. – Ану, […]...
- Павло Глазовий – Шприц Подивилась фільм заморський Ельза Ковбаса Та й розказує сусідці: – От де чудеса! У старого чоловіка Жінка молода. Їй життя таке, конешно, Швидко набрида. Уночі в своєму ліжку Задрімав старик, А вона у шприц отрути Та під ребра – штрик! Стариган урізав дуба, А вона – ха-ха! – Підшукала молодого Хлопця-жениха… От картинка! В мене […]...
- Павло Глазовий – Окрема квартира Теща рада, діти раді, і дружина рада: Прийшла вранці листівочка, виклика райрада. Подався до райради, заходжу в кімнату. Зайняв чергу під дверима, либонь, двадцять п’яту. Переглянув разів десять вчорашню газету… І очь уже відчиняю двері кабінету. А там сидить симпатичний молодий мужчина. – Ваше прізвище? – питає. Говорю: – Калина. – Так ось, – каже, […]...
- Павло Глазовий – Біографія Павло Прокопович Глазовий (30 серпня 1922, Новоскелєватка – 29 жовтня 2004, Київ) – український поет-гуморист і сатирик. Сміху іскорки ясні… Їх залишив по собі класик сучасного українського гумору, справді-бо народний улюбленець Павло Глазовий Знаю: славі, що прийшла до нього, він не прагнув запобігати. Пошуковцем посад, звань, нагород ніколи не був. Тим надійнішою постає ця слава […]...
- Ольга Анцибор – Вірші Подруга мене якось запитала Де в мене здібності такі взялись? І чи раніше я вже щось писала, Чи несподівано ці вірші полились? Мені й самій цього не зрозуміти, Я думаю про це з недавніх пір. А вірші йдуть і ніде їм подітись, Вони самі лягають на папір. Вони летять, наче пташки до неба, Вони пливуть, […]...
- Глазовий Павло – Біографія Павло Прокопович Глазовий народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелєватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім’ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 році був призваний служити в армії. Учасник німецько-радянської війни. Після війни навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав […]...
- Павло Глазовий – Жора й Лора Жорі й Лорі – по сімнадцять. Лора каже: – Жоро, От де хохма! Я дитину Буду мати скоро. Батько сердиться на мене, Заїдає мати. “Чим, – чіпляються, – дитину Будеш годувати?” – Жора свиснув: – Не тушуйся. Нам з тобою хватить, Бо на мене ще мій предок Аліменти платить....
- Павло Глазовий – Клопіт Батько свого сина питає несміло: – Так ти, синку, женишся? – А це моє діло. – Як же звати дівчину? – Ну, припустим, Клава. – де ж вона працює? – То її вже справа. – Батько головою сивою хитає. – де ж ви жити будете? – лобура питає. – Ти про це подумай, дорогий синочку. […]...
- Павло Глазовий – Небезпечне полювання – Може, підем на охоту В неділю, Іване? – Ні, на зайця полювати, То діло погане. Якби піти на вовчиська Чи на кабаняку, Щоб набратися самому Страху-переляку. – Ти зі мною наберешся Страху без вовчиська. Це ж я торік на охоті Підстрелив Ониська....
- Павло Глазовий – Сміховина Як почав начальник главку “видавати” анекдоти, Розсмішив своїх підлеглих, всі іржуть, як ідіоти. Лиш один стоїть скривившись, треться-мнеться біля столу. – А до тебе не доходить? – хтось смикнув його за полу. Той сердито огризнувся: – Я сюди приніс заявку. І чого мені сміятись, коли я не з цього главку?...
- Павло Глазовий – допитливий син – Чуєш, тату, – син питає, – що таке хамелеон? – Відчепися, я не знаю, – каже Филимон. – Чуєш, тату, ще спитаю. Що таке аукціон? – Відчепися, я не знаю, – злиться Филимон. Мати сердиться на хлопця: – Ну чого ти пристаєш? Батьку навіть у неділю відпочити не даєш. – Не кричи, – говорить […]...
- Павло Глазовий – Нема дурних! Купивши пляшку коньяку в крамниці “Бакалія”, Звернувся чемно покупець до продавця Мусія: – Скажіть, чому це ви мені так просто ткнули пляшку? Ану, візьміть її назад і загорніть в бумажку. Так можна настрій зіпсувать на цілий день людині. Усюди ж пишуть: продавці всміхатися повинні. – Мусій скривився: – От чудак! Не на таких нарвався. Він, […]...
- Павло Глазовий – Орел – Ти, – говорить жінка Гнату, – доки оженився, Забивать дівчатам баки здорово навчився. Ох, орел був! Відзначався витівками злими. Двох лишити примудрився з дітками малими. А женився, то й змінився: восьмий рік минає, Як живем з тобою в парі, а дітей немає… – Гнат надувся. – Це не диво. Я читав у школі, Що […]...
- Павло Глазовий – Вередлива дівчина В драматичному театрі – блиск і красота. Кучерявого студента дівчина пита: – Ну навіщо на гальорку ти узяв квитки? Сидимо тут біля люстри, наче павуки. Звідсіля я бачу сцену, наче з літака… – А студент: – Ну й вередлива ж, – каже, – ти яка! Зачекай, ось я з тобою у кіно піду. Там сидітимеш […]...
- Похвала – Глазовий Павло – Ахи! – гукнув старий павук, Уздрівши юну муху. – Ти так гудеш, що кожен звук, Як музика для слуху. За дивну талію твою І за гарненькі ніжки – Я все покинув би й пішов Хоч на край світу пішки. Ти – як перлина, як топаз, Ти – як іскрина синя.. А муха – дзись! […]...
- Павло Глазовий – У квартирі комунальній Ще не всі живуть окремо. Є й такі квартири: Одна кухня, одна ванна, а сімей – чотири. Якось, вставши серед ночі, молодичка Ася Зачинилася у ванній, швидко роздяглася. Раптом глянула на двері і очам не вірить: Звідти в дірочку маленьку хтось на неї зирить. І уздріла двох сусідів – Федора й Вавила, – Та як […]...
- Павло Глазовий – Трійнятка Любу доню по секрету просвіщає мати: – Ти вагітна, отже, книги перестань читати. Узяла “Трьох мушкетерів”, всюди з ними ходиш. Ти дограєшся, дурненька, що трійнят народиш. Донька крутить головою, весело сміється. Мати вперлась на своєму, мати не здається. Шепче доні, нахилившись до самого вуха: – Так знай же ти, голубонько, що твоя свекруха Перед тим, […]...
- Павло Глазовий – Свіжина На базарі дядько п’яний зуби вискаля. – Наваліться, громадяни! Продаю кроля. – Літня жінка м’ясо нюха. – Хай боронить бог… Скільки днів уже минуло, як цей кролик здох? – Ти купуй, – говорить дядько, – не шкодуй грошей. М’ясо свіже – він сьогодні ще ловив мишей....
- Павло Глазовий – давній жарт Підмостивши під щоку шапку й рукавиці, У вагоні дядько спав на вузькій полиці. Раптом поїзд загарчав і спинився в полі. Із полиці дядько бух! Опинився долі. Встав з підлоги, у вікно пильно подивився – От так гепнувся, – сказав, – аж состав спинився!...
- Павло Глазовий – Після авансу Чоловік аванс одержав, здибався з дружком Та добряче й причастився просто під ларком. І, п’янющий, як то кажуть, у дрезину, в дим, Почвалав у дитсадочок за дитям малим. Там схопив синка за руку і повів, як міг. Не устиг він ще ступити дома й на поріг, Як дружина в крик, у сльози: – В тебе […]...
- Павло Глазовий – Впертий лектор Хоч у лектора зубі спереду й немає, Він на пенсію не йде, лекції читає Про мораль та про нові норми поведінки. Зуби вибили йому у чужої жінки....
- Павло Глазовий – Що таке байка Син-школяр читає книжку. – Тату, таточку! – гука. – Ось написано тут Байка. Це матерія така? – Ні, то вірш, в якому можна нісенітниці знайти, Що свиня балака з дубом, як оце зі мною ти....
- Павло Глазовий – Соколик Ішов п’яний серед ночі. добре десь напився! Раптом бачить: повний місяць в калюжі відбився. А п’яному, як малому, усе вдивовижу. Сів у воду. – На Місяці, – говорить, – посиджу. – Уздрів сержант міліції опудало п’яне. – Ви чого-то у калюжі розсілися, пане? – Не в калюжі я, – п’яниця крутнув головою. – Я сиджу […]...
- Павло Глазовий – Пряник – У вас зуби є, дідусю? – онучок питає. Дід журливо посміхнувся: – давно вже немає. – Це почувши, хлопченятко зраділо без краю: – Тоді пряник потримайте, а я пострибаю....
- Павло Глазовий – Найкоротша пісня Стародавній жарт Везли з Криму чумаки повні хури солі. Сумно рипали вози у широкім полі. Ой їхали чумаки та пісень співали, Бо добрячі голоси й підголоски мали. Хтось затягне-заведе на переднім возі, І підхоплять ті слова по усій дорозі. Лиш один чумак мовчав. Звісив з воза ногу Та й куняв собі, дрімав майже всю дорогу. […]...
- Павло Глазовий – Огірочки Дід умер. Попа бабуся В хату запросила, Сама сіла біля діда Та й заголосила: – Ой склав же ти свої ручки, Заплющив же очки… А ти ж любив огірочки, Любив огірочки. А ти ж любив огірочки До чарки й до їжи, А ти ж любив огірочки Солоні і свіжі… Роздуваючи кадило В темному куточку, Піп […]...
- Павло Глазовий – Культпохід Нарядилися солдати, наче на парад. Перед строєм промовляє молодий комбат: – Важко буде, трудно буде. Знаю, хлопці, сам, Що напружити всю волю доведеться вам. Але труднощів боятись нам не до лиця: Ми досидіти повинні п’єсу до кінця....
- Павло Глазовий – Ліки від страху Хворий в лікаря зубного стогне і тремтить: – Ой, боюся, не торкайтесь. Клятий зуб болить. Ой, не можу. Ой, боюся! Просто струмом б’є… – Лікар мовчки руки миє, спирт у склянку ллє. – Нате випийте, будь ласка, щоб ваш страх минув. – Хворий рвучко підхопився, жадібно ковтнув. Виждав лікар та й питає: – Вже не […]...
- Павло Глазовий – Таємниця мозку Кличе хлопець: – Чуєш, татку! – Чого тобі, синку? – Я знайшов у себе в книжці цікаву картинку. На картинці людський мозок. Череп ніби знятий… Так чого в людини мозок геть увесь пом’ятий? – Батько глянув, посміхнувся: – Тут ясна картина. Як народиться, синочку, на цей світ людина, То вправляють і вправляють їй “мозги” потрошку, […]...
- Павло Глазовий – Бублик з маком Принесла з базару бабка бублика онучку. – Я гостинчика купила, – тиче йому в ручку. Дід схопився: – де купила? десь не в магазині? Дай поглянути, чи можна це давать дитині. – Потім батько обізвався: – Треба подивиться, Чи воно не саморобне, чи воно годиться. – Після батька десь на кухні обізвалась мати: – дайте […]...
- Павло Глазовий – Запрошення – В мене завтра новосілля. Приходь, як до брата. Будівельна, 48, квартира сто п’ята. Я дзвінка ще не поставив, так ти сигналь стуком. Можна стукати коліном, можна й закаблуком. – А чому не кулаками, дозволь запитати? – Так ти ж будеш подарунки у руках тримати....
- Павло Глазовий – Зажурилася бабуся – Ти чого так зажурилась? – Запитав старий стару. – Ох, узнати б, де те місце, На якому я умру… – Дід скривився: – Що за користь Від знаття була б того? – Знала б місце, – каже баба, – То обходила б його....
- Павло Глазовий – Любитель класики Пішов до театру Мефодій Послухать класичних мелодій. А там у буфеті розсівся, Свіженького пива напився, Жував бутерброди помалу, Аж доки спізнився до залу. Зайшов, а на сцені вже жінка, Назвавши ім’я піаніста, Говорить врочисто і дзвінко: – дев’ята рапсодія Ліста! – І сумно промовив Мефодій: – Спізнився на вісім рапсодій…...
- Павло Глазовий – Справжній мужчина У тролейбусі стоїть згорблена бабуся. Тихо шепче: – Упаду. Як смикне – уб’юся. А мужчини он сидять. Як же їм не стидно? Справжніх, істинних мужчин серед них не видно. – А якийсь патлатий тип їй відповідає: – Ні, мужчини, бабо, є, та містов немає....
- Павло Глазовий – Однокашник – Хто там, синку, в двері стукав? – Та якийсь дідок, Зовсім лисий, у куфайці, у руках ціпок. Він говорить, що приїхав із села до нас, Що колись ходив з тобою у четвертий клас. – Йди скажи: немає татка. То якесь брехло. У четвертім нашім класі лисих не було....
- Павло Глазовий – Чудесна бритва Чоловік як сяде бритись, так і почалося: – Ну й дере ж клятуща бритва! Просто рве волосся. – І не витримала жінка: – Це вже ти нечесно… Я картоплю нею чищу, так бере ж чудесно....
Твір про митька і сергія.