Павло Глазовий – Лагідна вдача

Related posts:

1. Павло Глазовий – Мова і язик МОВА І ЯЗИК Розмовляє наша мова З Руським Язиком. – Мы с тобой,- Язик говорить,- Не в ладах живем. Опечален мой двуглавый, Мой родной орел Тем, что ныне в Украине Мало русских школ. Малышей русскоязычных Надобно беречь. Ты же знаешь, как их портит Народная речь. – Отакої! – каже Мова. – Я ж сестра твоя, […]...
2. Павло Глазовий – Козацький кандитат КОЗАЦЬКИЙ КАНДИДАТ Це вже вп’яте чи вдесяте Сон мені приснився, Що до мене Тарас Бульба В гості сам явився Зайшов такий зажурений, Аж мало не плаче. Я питаю: – Що стряслося, Дорогий козаче? – Україну, – каже Бульба, – Треба рятувати. Попросили запорожці: – Іди в кандидати. Там двадцятим чи тридцятим Будеш претендентом Переможеш супостатів, […]...
3. Павло Глазовий – Перевертні ПЕРЕВЕРТНІ Коли Партія Нами правила, Монументами Себе славила, Честю й совістю Називалася, Та прокралася І розпалася. Ті, що в Партії Були членами, Стали босами Й бізнесменами, Та багатство їх Мало радує: Знову хочеться Бути владою. Бувші практики Й теоретики Завели нові Партбілетики. Треба ж якось їм Називатися, Щоб до уряду Проштовхатися: Сперечаються Ліві з правими, […]...
4. Павло Глазовий – Спортсмен Розмовля онук маленький з дідусем Семеном. – А я знаю, а я знаю! Ви були спортсменом. – Та від кого ж ти дізнався, – Від бабусі діду. Я підслухав, як бабуся казала сусіду, Що ви такі швидкі були, хоч надінь вуздечку. Тільки каже, що стрибали не в тирсу, а в гречку....
5. Павло Глазовий – Мандарини МАНДАРИНИ Весела новела Гей, було це на риночку, громадяни любі. Продавали мандарини хлопці чорночубі. А ті фрукти купувала молода дівиця, У якої довгі ноги й куцая спідниця. Склала фрукти та дівиця у свою корзинку І впустила ту корзинку просто серед ринку. Як нагнулася збирати діва мандарини – Описать пером не можна дивної картини! Мандаринники до […]...
6. Павло Глазовий – Ракова шийка РАКОВА ШИЙКА Спекулянт варені раки Продає й патяка: – Насікомого немає Кращого за рака. Налітайте, розбирайте! Скажете “спасибі”. В рака фосфору для мозку Більше, ніж у рибі. Раки мозок возбуждають Разом з пивом свіжим. Хто понюха тільки шийку, Стане розумнішим. Вчена дама в окулярах Підставляє сумку. – Я про раків,- каже,- маю Теж високу думку. […]...
7. Павло Глазовий – Приблудна культура ПРИБЛУДНА КУЛЬТУРА Зажурився український Письменник сучасний. Як же книжку видавати За рахунок власний? Щоб просунути до друку Хоч тонку книжчину, Треба мати грошей торбу Чи цiлу корзину… Не журися, побратиме, Кругом подивися. Кому вони, книжки твої, Сьогоднi здалися? Подивися на сучасну Панiвну культуру, То й побачиш не картину, А карикатуру. Живемо ми, пане-брате, В чудернацьку […]...
8. Павло Глазовий – У квартирі комунальній Ще не всі живуть окремо. Є й такі квартири: Одна кухня, одна ванна, а сімей – чотири. Якось, вставши серед ночі, молодичка Ася Зачинилася у ванній, швидко роздяглася. Раптом глянула на двері і очам не вірить: Звідти в дірочку маленьку хтось на неї зирить. І уздріла двох сусідів – Федора й Вавила, – Та як […]...
9. Павло Глазовий – Мрія про море У Мартина жінка гарна ще й молодша вдвічі. Раз вона йому сказала, дивлячись у вічі І поклавши кучеряву на плече голівку: – Купи мені, Мартиночку, на курорт путівку. – Мартин губу закопилив і сказав суворо: – Та ти ж знаєш, що відпустка у мене не скоро. Такі речі, їй же право, аж слухати чудно. Тобі […]...
10. Павло Глазовий – Про рідну міліцію й чужу амуніцію ПРО РІДНУ МІЛІЦІЮ Й ЧУЖУ АМУНІЦІЮ Телевізор бубонить, Радіо мовляє, Як міліція живе Й сили укріпляє. Щоб підвищити престиж Рідної міліції, З-за кордону навезли Гору амуніції. Як поткнуться на майдан Кляті демонстранти, То вона покаже їм Всі свої таланти. Нині хлопці-молодці Мають дубиняки, У середину яких Вперто залізяки. Причандалля то таке Хитре і дотепне, Що […]...
11. Павло Глазовий – Синок Оббивати чорним двері увійшло у моду. А за тими за дверима сидить син народу. У приймальні під стіною від вікна до входу Натопталось щонайменше сорок душ наоду. Раптом – брязь! – у телефоні задзижчала кнопка. Син народу з кабінету вилетів, як пробка. Підкотилася до ганку дорога машина, І помчався син народу до вищого сина. Люди […]...
12. Павло Глазовий – Про бідного Льову і Державну Мову ПРО БІДНОГО ЛЬОВУ I ДЕРЖАВНУ МОВУ Зустрілися на базарi Дамочки знайомі. – Як ваш Льова поживає? – Сидить у дурдомi. Він в Ізраїль перебрався До перебудови, А там бар’єр – бiда тобi, Як не знаєш мови. Вчився Льова так старанно, Що не бачив свiту, Але ідишу не вивчив, Не знає івриту. Як почина балакати, Ні […]...
13. Павло Глазовий – Заява Неписьменності немає, ліквідовано її, Та трапляються частенько ще такі грамотії, Що, бувало, як напише, як накрутить бісів син, То виходить, як то кажуть, ні в ворота, ані в тин. До директора заводу вчора від Панька Надійшла заява ось така: “Прошу лічно дирекцію, а также завком, Щоб мене не уважали больш холостяком. Ізо мною в брак […]...
14. Вдача Василька – героя оповідання М. Коцюбинського “Ялинка” Свято – завжди радість у хаті, але не в бідній. На жаль, головний герой твору Михайла Коцюбинського “Ялинка” Василько саме з такої хати. Але хлопчик мав добру вдачу. Це чудово простежується в його вчинках. Василько був найстарший у сім’ї Якима. У Святий вечір його непокоїло те, що батько сидів на підлозі, схиливши голову. Хлопчик знав […]...
15. Павло Глазовий – Не хвилюйтесь, громадяни! НЕ ХВИЛЮЙТЕСЬ, ГРОМАДЯНИ! Часто чуємо у будні, Ще частіш у свято: – Україну поневолить, Пограбує НАТО! Та задумайся, будь ласка, Мій земляче-брате: Невже воно, оте НАТО, Таке дурнувате? Та невже ж… ото не знають Їхні генерали, Що давно уже до цурки Всіх нас обідрали? Уявіть, що Україну НАТО завоює, Як одягне голодранців? Чим їх нагодує? […]...
16. Павло Глазовий – Заморські гості ЗАМОРСЬКІ ГОСТІ Прилетіли на Вкраїну Гості із Канади. Мандруючи по столиці, Зайшли до райради. Біля входу запитали Міліціонера: – Чи потрапити ми можем На прийом до мера? – Козирнув сержант бадьоро. – Голови немає. Він якраз нові будинки В Дарниці приймає. – Здивуванням засвітились Очі у туриста. – Ваша мова бездоганна І вимова чиста. А […]...
17. Павло Глазовий – Мова величава МОВА ВЕЛИЧАВА Якщо в нашій безталанній мові Набереться двісті тисяч слів, То за кожне українське слово Вже поклали сто голів… Нашу мову величаву Чуємо не всюди. І не мова винна в цьому – Винуваті люди. Не вживеться щира мова З кволими рабами, В яких думка на припоні, Язик за зубами. У чиновницьких чуланах, Де столи […]...
18. Павло Глазовий – Нечиста сила НЕЧИСТА СИЛА Що є краще в цілім світі Як жінкі співучі, Що одержали від Бога Голоси блискучі! Але ж скільки треба вчитись Та трудитись треба, Щоб засяяв діамантом Той дарунок неба, Щоб лунало, щоб звучало Чисто й бездоганно Те контральто чи сопрано, Чи меццосопрано! Як виходила на сцену Молода майстриня, То здавалося : спустилась Із […]...
19. Павло Глазовий – Наталка-скакалка НАТАЛКА-СКАКАЛКА Було колись – У театрах Біля каси давка: “Запорожець за Дунаєм”, “Наталка-полтавка”. Панувала у мистецьтві Сила благородна. Куди ж вона поділася, Та краса народна? Телебачення шурує Ролики та кліпи: Якісь діви рахітичні, Кривопикі типи. Добирають їх, здається, Не за голосами, А за баньками дурними Й довгими носами. Мій знайомий телецентру Надіслав заявку, Що хотів […]...
20. Павло Глазовий – Кошмарний сон КОШМАРНИЙ СОН Подивишся передачі Та різні програми І думаєш: – Скільки ж можна Дражнитися з нами? Після кожної реклами, Кожної об’яви Тільки й чуєш: “Севастополь – город русской славы”. Позавчора пізнувато Я уклався спати. Сплю і бачу: ніби привид Пхається до хати. Пика кругла, наче диня, Оченята хитрі, Нога в гіпсі і блотняцька Кепка на […]...
21. Павло Глазовий – Вічна Україна ВІЧНА УКРАЇНА Дивлюся я телевізор. Виступа мужчина, А за ним – великі букви НОВА УКРАЇНА. Після нього другий, третій З жаром молодецьким Викладають кислі мислі Суржиком донецьким. Що ж це, браття, за країна – Нова Україна? Із якого вона роду, Племені й коліна? Чом про неї не чував я На школярській парті? Де вона, в […]...
22. “Інститутка” Марка Вовчка: волелюбна романтична вдача героїв, прагнення до особистої свободи “Інститутка” Марка Вовчка: волелюбна романтична вдача героїв, прагнення до особистої свободи Марко Вовчок – визначна українська письменниця середини XIX століття, яка своєю творчістю заклала підвалини для подальшого розвитку оповідних жанрів в українській літературі. Однією з повістей, які правдиво й переконливо висвітлюють умови життя селян в Україні за часів кріпацтва, є соціально-побутова повість “Інститутка”. Тема повісті […]...
23. Павло Глазовий – Вередливий гість Умовля свого сусіда скупий Опанас: – Покуштуйте огірочки, вони гострі в нас. – Той спідлоба поглядає, дметься і сопе: – Краще буду їсти сало, хоч воно й тупе....
24. Красотульки – Глазовий Павло У крамницях, у пивницях – Дуськи, Муськи, Люськи. Ти до них – по-українськи, А вони – по-руськи. Станеш глянеш: мамо рідна, Господи мій, Боже! Наяложене, патлате, На чортяку схоже, Стан свинячий, погляд вовчий І усмішка кінська… Нащо таким красотулькам Мова українська?...
25. Павло Глазовий – Жерар Жорі рівно двадцять п’ять. Всі – прожиті даром. Татко й матінка чомусь звуть його Жераром. І дивується сусід: – Чи вони не хворі, Що таке чудне ім’я притулили Жорі? – А сусідка молода весело цокоче: – Він же в них жере за трьох, а робить не хоче....
26. Павло Глазовий – Тіснота З німецького гумору Серед залу у музеї, світлим склом прикрите, Стоїть ліжко старовинне, дуже знамените. Гід пояснює туристам: – дами і панове! Двісті літ було в готелі ліжко це чудове. В ньому спали знамениті вчені і поети: Гегель, Шлегель, Шіллер, Гейне і великий Гете. І спитала дама, схожа на велику діжку: – Як же всі […]...
27. Павло Глазовий – Ласкава дівчина За прилавком у крамниці дівчина білява. Покупець до неї каже: – Ви така ласкава. А оті, що рядом з вами, старші продавщиці, Єй же єй, бувають часом люті, як тигриці. А дівчина крутить гудзик на новім халаті. – Так я ж, – каже, – на практиці, а вони вже в штаті....
28. Павло Глазовий – Мистецтво єднає Вони зустрілись випадково, Сусідні просто випали місця. Він від халтури мучивсь винятково, З трудом сеанс досидів до кінця. Його сусідка тихо говорила: – Як можна в світ пускати це сміття? – Вона його за муки полюбила, А він її – за щире співчуття....
29. Павло Глазовий – Шпаргалка Готувався виступати на нараді бюрократ. Добирав для нього дані цілий тиждень апарат. Він увечері шпаргалку прочитав, пробубонів І засунув у кишеню габардинових штанів. Вранці вийшов на трибуну, набурмосився, як біс. Звичним рухом у кишеню за шпаргалкою поліз. Лапав, мацав, нагинався, руку сунув аж до дна: Що за диво? де шпаргалка? де поділася вона? Бюрократ водички […]...
30. Павло Глазовий – Солдатська лірика Хлопець виїхав служити у далекий край І коханій пише звідти: “Жди мене, чекай! Я тебе не забуваю, не забудь і ти. Я не можу надивитись на твої листи. Навіть марки відриваю і цілую їх, Бо на них сліди лишились від губів твоїх”. А кохана пише: “Милий! Жду тебе й люблю, Тільки знай, що до конвертів […]...
31. Павло Глазовий – Вередливий жених Перед свайбою жених завітав до хати І майбутній тещі він став таке казати: – Завтра підемо у загс я і ваша Таня, І тому у мене є ось які бажання. Я бажаю всіх своїх друзів запросити. Я бажаю, щоб було вволю їсти й пити. Я бажаю, щоб аж два баяністи грали, А не скрипочка якась […]...
32. Павло Глазовий – Коли випить хочеться У суботу Никодим по подвір’ю ходить. Випить хочеться йому, аж живіт підводить. А в кишені лиш сірник та одна цигарка. До копійки підмела жіночка Одарка. Вийшла жінка на балкон, щось чіпля до шворок. – Гей, – гукає Никодим, – кинь копійок сорок! – Сам вернися та візьми. Невелика цяця! Як я кину їх? Вони к […]...
33. Павло Глазовий – Як Кузьму провчила жінка його мила Повернувсь Кузьма з роботи, освіжився в ванні, Одягнув нову піжаму та й ліг на дивані. Лежить собі, проглядає журнали й газети. А дружина варить, смажить, готує котлети. Пообідав Кузьма смачно, запалив “Казбека”. – Ну чого ти, – пита жінку, – така недалека? Тільки в тебе і балачки про бощі й олію, І ні слова про […]...
34. Павло Глазовий – дуєль Бредуть хлопчаки жовтороті. Між ними патлатий “чувак” Бряжчить на дешевій гітарі І каже кумпанії так: – Послухайте штучку, реб’ята, На давній ізвєсний мотив. Його я злегка подісправив, А строчки нові сочинив. “Любил я красотку дівчонку З кудрями волос до плеча. Ми чувства свої не таїли, Була в нас любов горяча. І жив я своєю любов’ю, […]...
35. Найважча роль (скорочено) – Глазовий Павло Вихваля свого синочка Мати на всі боки: – У студії при театрі Вчиться вже два роки. Дуже довго муштрували Хлопця режисери. Аж тепер він дочекався Першої прем’єри. Роль найважчу доручили Любому синочку: Він на сцені в третій дії Викочує бочку! Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Гумореска П. Глазового “Найважча роль” підсміюється над запопадливою матусею, […]...
36. Павло Глазовий – Біографія Павло Прокопович Глазовий (30 серпня 1922, Новоскелєватка – 29 жовтня 2004, Київ) – український поет-гуморист і сатирик. Сміху іскорки ясні… Їх залишив по собі класик сучасного українського гумору, справді-бо народний улюбленець Павло Глазовий Знаю: славі, що прийшла до нього, він не прагнув запобігати. Пошуковцем посад, звань, нагород ніколи не був. Тим надійнішою постає ця слава […]...
37. Тарас Бульба в Києві (скорочено) – Глазовий Павло В темну нічку-петрівочку (1) Сон мені приснився, Що славетний Тарас Бульба В Києві з’явився. Іде козак Хрещатиком, Іде, бадьориться. – Яка ж, – каже, – у нас гарна Та пишна столиця! Хотів би я поїздити, На все подивиться. Якби дали ту карету, Що без коней мчиться. Ой не ходив козак славний Вчитися до бурси (2), […]...
38. Павло Глазовий – Жирафи Полював Свирид Макітра, доки зовсім постарів. І до того став брехливим, мов на старості здурів. – Що це, – каже, – за охота? Он колись – ото була! Раз убив я дві жирафи біля нашого села… – домоловся, – злиться баба, – зовсім вибився з ума. Хто ж не знає, що жирафів за сто верст […]...
39. Павло Глазовий – Марків список Марко гроші позичає – голубом туркоче, А позичить – зволікає, віддавать не хоче. Раз його один знайомий здибав та й питає: – Ти коли повернеш гроші? Рік уже минає. – Марко зсунув капелюха, схожого на миску. – Зараз, – каже, – подивлюся, чи ти є у списку. – Взяв блокнотик, посміхнувся і сказав ласкаво: – […]...
40. Павло Глазовий – Таємниця Як пішли у баню митись молоді солдати, Відпросивсь один єфрейтор цигарок узяти. У ларку сидів привітний дядько сивочубий. – Як там служиться, – питає, – голубе мій любий? Послужив і я, синочку, у такому ж роді. Скільки вас, таких орляток, числиться у взводі? – Це, – розсердився єфрейтор, – наша таємниця, І питати про подібне […]...