Павло Глазовий – Мученики
У неділю в церкві божій читав отець Сава:
– Авраам родив Ісаака, Ісаак – Ісава… –
А бабуся богомільна заломила пальці:
– Які ж були роботящі святії страждальці!
І Біблію написали, і богу годили,
І з жінками не возились, а самі родили.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Павло Глазовий – Спортсмен Розмовля онук маленький з дідусем Семеном. – А я знаю, а я знаю! Ви були спортсменом. – Та від кого ж ти дізнався, – Від бабусі діду. Я підслухав, як бабуся казала сусіду, Що ви такі швидкі були, хоч надінь вуздечку. Тільки каже, що стрибали не в тирсу, а в гречку....
- Павло Глазовий – Цікава бабуся Розказував людям лектор про будову світу, Про планети і про Землю, про її орбіту. Під кінець одна бабуся встала та й питає: – Так ви кажете, що бога не було й немає? – Це доведено вже точно, – мовив лектор строго. – Була кругом матерія і більше нічого. – А бабуся кінчик хустки зім’яла у […]...
- Павло Глазовий – Поцілунок Приключилась ця пригода у лиху годину, В чорні дні, коли фашисти вдерлись на Вкраїну. … Їдуть разом у вагоні офіцер дебелий, Гарна дівчина, бабуся і хлопчак веселий. У тунель влітає поїзд десь на перегоні, І стає, як серед ночі, темно у вагоні. І лунає поцілунок і удар по пиці… Вийшов поїзд із тунелю, мчить по […]...
- Павло Глазовий – Справжній мужчина У тролейбусі стоїть згорблена бабуся. Тихо шепче: – Упаду. Як смикне – уб’юся. А мужчини он сидять. Як же їм не стидно? Справжніх, істинних мужчин серед них не видно. – А якийсь патлатий тип їй відповідає: – Ні, мужчини, бабо, є, та містов немає....
- Павло Глазовий – Небезпечне полювання – Може, підем на охоту В неділю, Іване? – Ні, на зайця полювати, То діло погане. Якби піти на вовчиська Чи на кабаняку, Щоб набратися самому Страху-переляку. – Ти зі мною наберешся Страху без вовчиська. Це ж я торік на охоті Підстрелив Ониська....
- Павло Глазовий – Все ясно Несподівана хвороба причепилась до Луки: На лопатках появились невеличкі бугорки. До лікарні їде хворий. Швидко скинув сорочки. – Подивіться, на лопатках появились бугорки… Лікар знизує плечима: що воно за дивина? – Ви п’єте? – Не пив ніколи ні горілки, ні вина. – Часто курите? – Ніколи і не нюхав цигарок. – А з жінками як? […]...
- Павло Глазовий – Бандурист Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист. У неділю на могилу йшов співати бандурист. А назустріч бандуристу панський вискочив лакей. – Чим, – питає, – ти сьогодні розважатимеш людей? Ти дивись, там про лакеїв не співай, не бубони, Бо бандуру обчухраєм до останньої струни. Бандурист подибав далі. Зустріча його глитай. – дам копійку. Ти про […]...
- Павло Глазовий – де беруться діти – де взялися ми? – онуки спитали в бабусі. А бабуся пояснила в старовиннім дусі: – Тебе знайшли на капусті, тебе – в бараболі. Тебе знайшли під вербою, тебе – на тополі. Тебе знайшов на соломі біля клуня татко… – І тут раптом обізвалось якесь онучатко: – От сімейка, так сімейка! Хоч тікай із дому. […]...
- Павло Глазовий – допитливий син – Чуєш, тату, – син питає, – що таке хамелеон? – Відчепися, я не знаю, – каже Филимон. – Чуєш, тату, ще спитаю. Що таке аукціон? – Відчепися, я не знаю, – злиться Филимон. Мати сердиться на хлопця: – Ну чого ти пристаєш? Батьку навіть у неділю відпочити не даєш. – Не кричи, – говорить […]...
- Павло Глазовий – Невинна душа У неділю ми на цвинтар З сусідом ходили. Як у нас навчились гарно Оформлять могили! Там граніт з лабрадоритом, Постаменти різні, Барельєфи мармурові, Огради залізні. І написи на могилах Продумані строго: Вгорі – кому поставлено, А внизу – від кого. “Під цим каменем покоїться Прах Петра дерюги, Що в розцвєті літ скончався Од тещи й […]...
- Павло Глазовий – Нервовий Бог Раз бабуся в піст великий Сиділа сама. “Ніхто, – дума, – не побачить, Нікого ж нема. Відламаю шмат ковбаски Та тихенько з’їм”. Раптом блискавка як блисне! Як торохне грім! Затряслися стіни й стеля, Загойдався світ. В хаті смаленим запахло – Загорівся дріт… – Милий боже, – шепче баба, – Хати не спали! То ж до […]...
- Павло Глазовий – Грішний піп Дяк попові молодому заявив: – Панотче, Грішні ви, бо дуже кодло любите жіноче. – Піп надуся: – Що за гріх тут? Я не розумію. Зараз я про це спитаю пресвяту Марію. – Став у церкві на коліна: – Скажи, божа мати, Чи попові можна діло з женщинами мати? – Дяк тим часом заховався за іконостасом. […]...
- Павло Глазовий – Огірочки Дід умер. Попа бабуся В хату запросила, Сама сіла біля діда Та й заголосила: – Ой склав же ти свої ручки, Заплющив же очки… А ти ж любив огірочки, Любив огірочки. А ти ж любив огірочки До чарки й до їжи, А ти ж любив огірочки Солоні і свіжі… Роздуваючи кадило В темному куточку, Піп […]...
- Павло Глазовий – Репліки В церкві батюшка писання дочитав святе І сказав: – Ви самогоном надто грішите. Хто умре, втопивши душу В тій гіркій бурді, Той предстане в п’янім виді На страшнім суді. – А якийсь п’яничка кинув репліку в кутку: – Ну, а сам ти, батя, мало видув коньяку? – Піп на репліку не зважив і своє чита: […]...
- Павло Глазовий – Найкоротша пісня Стародавній жарт Везли з Криму чумаки повні хури солі. Сумно рипали вози у широкім полі. Ой їхали чумаки та пісень співали, Бо добрячі голоси й підголоски мали. Хтось затягне-заведе на переднім возі, І підхоплять ті слова по усій дорозі. Лиш один чумак мовчав. Звісив з воза ногу Та й куняв собі, дрімав майже всю дорогу. […]...
- Павло Глазовий – Як Ярема оженився Весела новела Почалася дуже просто історія наша. Жили собі, поживали Ася і Аркаша. Той Аркаша був вертлявий, спритний та завзятий. На ходу він, як то кажуть, вмів підметки рвати. А квартири молодята власної не мали. У якоїсь удовиці закуток наймали. І жив собі недалечко холостяк Ярема. Була в нього світла, гарна квартира окрема. – Не […]...
- Павло Глазовий – Про Секлету і газету Голова сільради Сидір Півторакожуха Якось, випивши, Секлеті відкусив піввуха. Це обурило до того й потрясло Секлету, Що вона послала скаргу в обласну газету. Звідти скаргу переслали голові райради. Голова її направив до сільської влади. Прочитав уважно скаргу Півторакожуха І в газету відписався: “Секлета – брехуха!” Потім листа надіслала Секлеті газета. Було в ньому написано: “Шановна […]...
- Павло Глазовий – От колись були дівчата! Дорікає дід онуці: – дивні нині діти. Вже дівчата розучились навіть червоніти. А колись були, голубко, дуже соромливі. Скажеш слово: червоніли, як той мак на ниві. – Тут онука аж руками вдарила об поли: – Я, дідусю, уявляю, що ви їм мололи!...
- Заморські гості (скорочено) – Глазовий Павло Прилетіли в Україну Гості із Канади. Мандруючи по столиці, Зайшли до райради. Біля входу запитали Міліціонера: – Чи потрапити ми можем – На прийом до мера? – Козирнув сержант бадьоро: – Голови немає. Він якраз нові будинки В дарниці1 приймає:. Здивуванням засвітились Очі у туриста. – Ваша мова бездоганна І вимова чиста. А у нас […]...
- Павло Глазовий – Шалапутний Іван Як у друга у данила були іменини, На них Іван не прогавив жодної чарчини. Довелося ночувати сердезі в данила. Данилиха на дивані йому постелила. Сам данило ліг на ліжку з кумом Опанасом. А данилиха полізла аж на піч з матрацом. Прокидається данило точно серед ночі, А Іван той шалапутний на печі регоче. – Ти чого […]...
- Павло Глазовий – денисова копія Ой посватав дід денис молоду Оришку. Кажуть, має хитрий дід гарну ощадкнижку. Він тепер сидить бурчить: – Господи мій, боже! Народилося дитя, на сусіда схоже. – А Оришка: – Ти пильніш придивись, денисе! Точна копія твоя: без зубів і лисе....
- Павло Глазовий – Куряча грамота На мій погляд, це хороші завели порядки, Що на курячих яєчках ставляться печатки: Якого числа Курочка знесла. Ось купила бабусенька яєць два десятки. – Звідки ж на них, – дивується, – взялися печатки? – А дід каже: – Не дивуйся. Є спеціалісти, Які можуть з печаткою й не туди залізти....
- Павло Глазовий – Марків список Марко гроші позичає – голубом туркоче, А позичить – зволікає, віддавать не хоче. Раз його один знайомий здибав та й питає: – Ти коли повернеш гроші? Рік уже минає. – Марко зсунув капелюха, схожого на миску. – Зараз, – каже, – подивлюся, чи ти є у списку. – Взяв блокнотик, посміхнувся і сказав ласкаво: – […]...
- Павло Глазовий – Старий дурень Узяв собі старий дурень молоду дружину, Пожив тиждень та й не може розігнути спину. Поцілує молоденьку, погладить, мов кішку, Та й лягає спочивати на окремім ліжку. Жінка шепче: – Мерзнуть ручки, мерзнуть мої ніжки. Нема кому мене, бідну, погріти хоч трішки. Раніш було моя мама біля мене ляже, Приголубить, і зігріє, й казочку розкаже. – […]...
- Павло Глазовий – Ласкава господиня Зайшов якось до знайомих тенор знаменитий. Стала його господиня ласкаво просити: – Заспівайте нам що-небудь з “Кармен” чи з “Аїди”! – Та вже ж пізно, – мнеться тенор, – мабуть, сплять сусіди. – І-і-і, – сказала господиня, – зайва про це мова. В них собака всю ніч виє, а ми їм – ні слова....
- Павло Глазовий – Цивілізований Омелько Під ларьочком Гнат, Антон і Омелько з ними. Дудлять сивий самогон банками скляними. Мимо них пройшов араб в білому береті, Що навчається у нас в університеті, Кібернетику вивча й інші дивципліни – Недарма ж сюди прибув з дальньої країни. До ларка він підійшов, попросив з поклоном Півчарчини коньяку і заїв лимоном. – От слабак, із […]...
- Павло Глазовий – Вигідна жінка Стрів на вулиці Матвія Панько Сарана. – Здрастуй, – каже. – Познайомся: Це моя жона. – дуже радий, дуже радий! – Вигукнув Матвій. Цмокнув жінку в праву ручку, Поклонився їй, А Панькові тихо мовив: – Я не доберу, Як ти міг узяти жінку Отаку стару? Видно, старша літ на двадцять? – Ні, на двадцять п’ять. […]...
- Павло Глазовий – У Києві на Подолі Йшов професор і зайшов у якусь крамницю. В касу глянув і уздрів свою випускницю. Привітався і сказав: – Я прошу пробачення. Ми ж, здається, на село вам дали призначення. – Але ж ви учили нас, – мовила дівиця, – Що між містом і селом стерта вже різниця. Я й подумала собі: як нема різниці, То […]...
- Павло Глазовий – Жирафи Полював Свирид Макітра, доки зовсім постарів. І до того став брехливим, мов на старості здурів. – Що це, – каже, – за охота? Он колись – ото була! Раз убив я дві жирафи біля нашого села… – домоловся, – злиться баба, – зовсім вибився з ума. Хто ж не знає, що жирафів за сто верст […]...
- Павло Глазовий – Моя шахта Любим моїм землякам – Криворіжцям Мені хоч очі зав’яжіть, Я і вночі знайду Старий кар’єр, де батько мій Довбав колись руду. Я змалку знав, які важкі Вкладаються труди, Щоб крізь каміння і жорству Пробитись до руди. Серед кар’єрів і копрів Дитинство прогуло, Я став поетом, і мене В глибини потягло. Я пробивався крізь нудьгу, Сипучу […]...
- Павло Глазовий – дуєль Бредуть хлопчаки жовтороті. Між ними патлатий “чувак” Бряжчить на дешевій гітарі І каже кумпанії так: – Послухайте штучку, реб’ята, На давній ізвєсний мотив. Його я злегка подісправив, А строчки нові сочинив. “Любил я красотку дівчонку З кудрями волос до плеча. Ми чувства свої не таїли, Була в нас любов горяча. І жив я своєю любов’ю, […]...
- Павло Глазовий – Куца Фенька Десять літ финтила Фенька в модній міні-юбці, Але пари підшукати не вдалось голубці. І не знала б Фенька бідна, як їй бути далі, Та замітку прочитала в свіжому журналі, Що в столиці електронні є вже автомати, Що дівкам допомагають женихів шукати. Жвава Фенька найкоротшу одягла спідницю І негайно полетіла літаком в столицю. В інститут прибігла […]...
- Павло Глазовий – Зозуля Злий, сердитий з полювання повернувся зять. Теща зразу ж причепилась і давай пилять: – де ти ходиш, де ти бродиш, хочу знати я! Є у тебе жінка, діти? В тебе є сім’я? Як субота – за рушницю і побрів у ліс… – Зять надувся: – Причепилась, взяв би тебе біс. – Це мене? – жахнулась […]...
- Павло Глазовий – Товстий і тонкий Стрілись повний і худий, обидва Федоти. Перший главком заправля, другий – без роботи. – Я тебе, – сказав гладкий, – улаштую в главку Сотні дві, а може, й більш будеш мати ставку – Ні, я звик, – сказав худий, – жити скромно й просто. З мене вистачить і сто, й навіть дев’яносто. – Та ти […]...
- Павло Глазовий – Скромняга Батько добре влаштував здоровила Яшку: У їдальні робить він, варить суп і кашку. Якось Яшці дід-сусід заявив сердито: – Ти б при силі при такій міг чавун варити. – Відчепися, – буркнув той. – Я людина скромна. З мене вистачить плити. Нащо мені домна?...
- Павло Глазовий – Казка Вже ніч на дворі. Не спить дитина. Схилився батько над ліжком сина І виявляє любов і ласку. – Послухай, – каже, – синочку, казку. Так, значить, дід жив і, значить, баба. Була в них, значить, ще й курка ряба. І сіла, значить, вона в гніздечко І, так сказати, знесла яєчко. Дід бив яєчко і баба […]...
- Павло Глазовий – Надійний чоловік Учить мати свою доню: – Ти вже не малесенька. Вже подумати про пару час тобі, ріднесенька, Пошукай собі, голубко, жениха надійного. Безпартійного не треба, вибирай партійного. Щоб повів тебе він, доню, в загс на реєстрацію, Зачаруй його красою, покажи всю грацію. А запишешся у загсі, можеш буть спокійною. Буде, доню, твоя доля до кінця надійною, […]...
- Павло Глазовий – Закоханий Кузьма У садочку пригорнулась Галя до Кузьми. – Як Ромео і джульєтта, будем жити ми. – А Кузьма очима блима: – думала б сама… Ну при чому тут Ромео, коли я Кузьма? Трохи згодом Галя далі розвиває план: – Будем жити, як Людмила і її Руслан. – А Кузьма сопе сердито: – Не годиться теж. Ти […]...
- Павло Глазовий – Святий музей Двісті літ стояла церква та й музеєм стала, Щоб публіка по квиточках її оглядала. Зайшла баба до музею, цілує ікони, Відважує на всі боки низенькі поклони. Біля виходу картину вгледіла велику Й давай на ній цілувати бородиту пику. А ізбоку хтось промовив: – Це вже бабі кришка… Кого ж то ви цілуєте? То ж Распутін […]...
- Павло Глазовий – Таємниця Як пішли у баню митись молоді солдати, Відпросивсь один єфрейтор цигарок узяти. У ларку сидів привітний дядько сивочубий. – Як там служиться, – питає, – голубе мій любий? Послужив і я, синочку, у такому ж роді. Скільки вас, таких орляток, числиться у взводі? – Це, – розсердився єфрейтор, – наша таємниця, І питати про подібне […]...
Своє щастя у кожного в руках.