Павло Глазовий – Сваха домаха
Як женитися задумав Панько Костомаха,
Прителющилась до нього тітонька домаха.
– Ти бажаєш оженитись? Це хороше діло.
Бери собі Куцу Феньку, розписуйся сміло.
– Та нащо мені та Фенька, як вона заїка?
– То не лихо, менше буде лаять чоловіка.
– Та вона ще в школі шию тижнями не мила.
– То не страшно, менше буде витрачати мила.
– Та вона ж дурна, як пробка. Всі це добре знають. –
Тітка вперлась: – І на сонці плями теж бувають.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Павло Глазовий – Шприц Подивилась фільм заморський Ельза Ковбаса Та й розказує сусідці: – От де чудеса! У старого чоловіка Жінка молода. Їй життя таке, конешно, Швидко набрида. Уночі в своєму ліжку Задрімав старик, А вона у шприц отрути Та під ребра – штрик! Стариган урізав дуба, А вона – ха-ха! – Підшукала молодого Хлопця-жениха… От картинка! В мене […]...
- Павло Глазовий – Надійний чоловік Учить мати свою доню: – Ти вже не малесенька. Вже подумати про пару час тобі, ріднесенька, Пошукай собі, голубко, жениха надійного. Безпартійного не треба, вибирай партійного. Щоб повів тебе він, доню, в загс на реєстрацію, Зачаруй його красою, покажи всю грацію. А запишешся у загсі, можеш буть спокійною. Буде, доню, твоя доля до кінця надійною, […]...
- Павло Глазовий – Молодята Після свайби каже Рая: – Проти мене, Грицю! Я від тебе приховала одну таємницю. Я про це раніш боялась навіть говорити. Знай, коханий, я нічого не вмію варити. Я ніколи навіть супу іще не варила… – Гриць утішив: – Не для того я взяв тебе, мила. Не псуватимеш на кухні своїх білих рук ти. Я […]...
- Павло Глазовий – Христина обнова Запитала якось Христю знайома вдова: – Що це в твого чоловіка – сорочка нова? – А та її потихеньку штовхнула під бік І шепнула: – Не сорочка. Новий чоловік....
- Павло Глазовий – В темнім залі Жінка смика чоловіка: – Нахилися нижче. Перед нами он дівуля спить, аж носом свище. – Чоловік увесь затрясся, засичав: – Іди ти! Треба було задля цього ще й мене будити....
- Павло Глазовий – Мученик науки Повернувся першокласник із занять додому. Ніс в чорнилі, мов мазнули квачиком по ньому. – Що з тобою, мій синочку? – засміялась мати. – Та невже ти в школі носом учишся писати? – Смійся, смійся, – каже хлопчик. – Зараз ти заплачеш, Коли двійку у моєму зошиті побачиш....
- Павло Глазовий – Соколик Ішов п’яний серед ночі. добре десь напився! Раптом бачить: повний місяць в калюжі відбився. А п’яному, як малому, усе вдивовижу. Сів у воду. – На Місяці, – говорить, – посиджу. – Уздрів сержант міліції опудало п’яне. – Ви чого-то у калюжі розсілися, пане? – Не в калюжі я, – п’яниця крутнув головою. – Я сиджу […]...
- Павло Глазовий – Орел – Ти, – говорить жінка Гнату, – доки оженився, Забивать дівчатам баки здорово навчився. Ох, орел був! Відзначався витівками злими. Двох лишити примудрився з дітками малими. А женився, то й змінився: восьмий рік минає, Як живем з тобою в парі, а дітей немає… – Гнат надувся. – Це не диво. Я читав у школі, Що […]...
- Павло Глазовий – Культпохід Нарядилися солдати, наче на парад. Перед строєм промовляє молодий комбат: – Важко буде, трудно буде. Знаю, хлопці, сам, Що напружити всю волю доведеться вам. Але труднощів боятись нам не до лиця: Ми досидіти повинні п’єсу до кінця....
- Павло Глазовий – Нинішня молодь У годину вечорову, тиху та прекрасну, Дві бабусі розмовляють про молодь сучасну. – Нині молодь, – перша каже, – квола й дрібнувата. І хлоп’ят високих мало, і низькі дівчата. А колись же виростали і дівки високі, І хлоп’ята, як орлята, у плечах широкі. Друга ручкою махнула: – Та й чудні ж ви, мила! Звідки нині […]...
- Павло Глазовий – Побалакали Кадр із фільму у журналі жінка розгляда: На коні сидить панянка, гарна, молода. Клича жінка чоловіка, каже: – Подивись! Я хоч раз отак проїхать мріяла колись. – Чоловік скривився кисло: – Верхи на коні? Досить з тебе, що весь вік ти їздиш на мені. – Вийшло так, – зітхнула жінка. – Молода була. На коня […]...
- Павло Глазовий – Хороша прикмета Жінка скаржиться сусідці, гудить чоловіка: – Тільки й знає, що про рибу без кінця базіка. Де він бродить? Може, ходить до якоїсь Христі, Підшукав десь, безсоромний, рибоньку в намисті. Іде кудить удосвіта, ні слова нікому, А ввечері вертається впорожні додому. – Як впорожні, не журіться, – сусідонька мовить. – Ні з ким, значить, не злигався, […]...
- Павло Глазовий – Після авансу Чоловік аванс одержав, здибався з дружком Та добряче й причастився просто під ларком. І, п’янющий, як то кажуть, у дрезину, в дим, Почвалав у дитсадочок за дитям малим. Там схопив синка за руку і повів, як міг. Не устиг він ще ступити дома й на поріг, Як дружина в крик, у сльози: – В тебе […]...
- Павло Глазовий – Жених Пише студент батькам своїм: “Скоро я женюся. Є у мене наречена. Звуть її Маруся. Чи на вроду вона гарна, сказать не беруся. Шліть чотири карбованці, я з нею знімуся”. І відписав йому батько: “дорогенький сину! Посилаю тобі грошей тільки половиную Нехай зніметься Маруся, і буде прекрасно. Твою пику ми й без фото уявляєм ясно”....
- Павло Глазовий – Скромняга Батько добре влаштував здоровила Яшку: У їдальні робить він, варить суп і кашку. Якось Яшці дід-сусід заявив сердито: – Ти б при силі при такій міг чавун варити. – Відчепися, – буркнув той. – Я людина скромна. З мене вистачить плити. Нащо мені домна?...
- Павло Глазовий – Не проведеш Микиту! Жили собі, поживали Улита й Микита. Росла у них гарнесенька доня Маргарита. Раз Микита і Улита з дуру завелися І до суду розлучатись разом подалися. Прочитав суддя заяву та й пита в Микити: – А як же ви збираєтесь дитину ділити? Пожили б ви ще годочок, хоч не все і гладко. У вас, може б, […]...
- Павло Глазовий – Нервовий пасажир Пасажир лягає спати й каже провідниці: – Збудіть мене на станції Глибокі Криниці. В мене нерви не в порядку, так ви пам’ятайте. Як вставати не захочу, за ноги стягайте. Якщо буду відбиватись, навіть в зуби двину, То візьміть ви на підмогу якогось мужчину, Тягніть мене до виходу і випхніть у спину. Я, як сильно розісплюся, […]...
- Павло Глазовий – Залізний характер – Нам, мужчинам, дорікають: їздячи трамваєм, Ми, мовляв, жінкам ніколи місць не уступаєм, Бо, мовляв, ще є мужчини некультурні й грубі. В цьому треба розібратись, громадяни любі. Якось їхав я трамваєм, а уздовж проходу Натопталось душ п’ятнадцять женського народу. Треба місцем поступитись. А кому охота? Ти стоятимеш, а сяде тютя жовторота. Я до публіки й […]...
- Павло Глазовий – Мрія про море У Мартина жінка гарна ще й молодша вдвічі. Раз вона йому сказала, дивлячись у вічі І поклавши кучеряву на плече голівку: – Купи мені, Мартиночку, на курорт путівку. – Мартин губу закопилив і сказав суворо: – Та ти ж знаєш, що відпустка у мене не скоро. Такі речі, їй же право, аж слухати чудно. Тобі […]...
- Павло Глазовий – Інтелігентна розмова Як це добре, громадяни, Мати грамотних дітей! – Яких знаєш писателів? – Пита сина Ялисей. – Пушкін. – далі. – Гоголь. – далі. – Горький, Мамін-Сибіряк. – далі, синку. – достоєвський. Лев Толстой, Гюго, Бальзак. – Ялисей зрадів: – Прекрасно! – Ось ми й вияснили так, Що на вулиці Толстого Я в пивній забув піджак....
- Павло Глазовий – Закоханий чорт Закохався чорт рогатий В гарну молодичку, Яка мала чоловіка Й доню невеличку. Чоловік, уранці вставши, Йде токарювати, А чортяка крізь кватирку Стриб собі до хати. В нього очі темно-сині, Кучерявий лобик. Біля ніг у господині Крутиться, як бобик. Жінка каже: – Мий підлогу. – Чорт покірно миє. Жінка каже: – Ший сорочку. – Чорт сідає […]...
- Павло Глазовий – Що краще стріляє – Стій, стрілятиму! – гукнув сторож на Мелашку, А вона йому під ніс – отакенну пляшку! Та й побігла геть з мішком. Їй тепер нічого, Ну, а сторожа знайшли вранці ледь живого, Видно, в пляшці тій була не проста водиця, Якщо стрельнула вона краще, ніж рушниця....
- Павло Глазовий – Мандарини МАНДАРИНИ Весела новела Гей, було це на риночку, громадяни любі. Продавали мандарини хлопці чорночубі. А ті фрукти купувала молода дівиця, У якої довгі ноги й куцая спідниця. Склала фрукти та дівиця у свою корзинку І впустила ту корзинку просто серед ринку. Як нагнулася збирати діва мандарини – Описать пером не можна дивної картини! Мандаринники до […]...
- Павло Глазовий – Медовий місяць Оженився стильний Боба, взяв дівульку Жанну. Через місяць він признався слюсарю Івану: – Бачу, брате, що женитьба – діло нешутєйне. Сумніваюсь, що на світі щастя є сімейне. – Щастя є! – сміється слюсар. – Це я добре знаю. Я собі сімейне щастя ясно уявляю. Це таке, як бочка з дьогтем. В неї для приманки Зверху […]...
- Спілкування – Глазовий Павло Дорікає мати доні: – Ти жівйош у Кієвє, А нє гдє-то у Рязані Чи в каком Тетієвє, Но язик ти украінскій Знать нє собіраєшся. Говору тібє об етім, Но ти возмущаєшся. Что ти дєлаєш мнє глазкі, Смотріш, как на дурочку? Ти же часто в сєльскіх тьоток Покупаєш курочку. Научись хоть торговаться: “А почому кури?” “А […]...
- Павло Глазовий – давня звичка Три машини біля двору різко зупинилися. Із машин мужчини вийшли, дідові вклонилися, Привітались та й питають: – Як ви поживаєте? Заглядаєте до клубу? У кіно буваєте? – Та спасибі, – дід говорить. – добре поживаємо. Ми тепер по сім костюмів зі старою маємо. Пар по вісім черевиків за три роки справили. Маєм “Волгу”, тільки в […]...
- Павло Глазовий – Голуб’ята В санаторії зустрілись Сидір і Варвара. Покохались, полюбились, як голубів пара. Він підтоптаний добряче, а вона – ще дівка. В нього лисина, а в неї – в кучерях голівка. Він шептав їй: – Не боюся ні людей, ні суду. До кінця тебе, Варюсю, я кохати буду. – А вона аж умлівала, дивлячись на нього. – […]...
- Павло Глазовий – Нова п’єса Стрепенулася завіса, тихо розійшлася. В темнім залі все завмерло. П’єса почалася. Здоровенний, широченний стіл стоїть на сцені, А за ним сидять мужчини – інженери, вчені. Йде нарада. Йдуть дебати. Виступи. Питання. Так минула друга дія. Так пройшла й остання. Люди ляпнули в долоні й розійшлись помалу. Лиш дідок один лишився, не пішов із залу. Молоденька […]...
- Павло Глазовий – Золоті руки Поталанило зустрітись двом старим друзякам, Що не бачились, напевне, двадцять років з гаком. Пропустивши по чарчині, ходять по квартирі І тихенько розмовляють, збуджені і щирі. Гість любується портретом: – Гарна балерина! – Посміхається хазяїн: – То моя дружина. – Гість картину розглядає: – О, яка картина! Хто так здорово малює? – Теж моя дружина. – […]...
- Павло Глазовий – Увертюра Сидять в опернім театрі, не десь, а в партері, Вона і він. Надулися, наче дві тетері. Бурчить вона: – Що за люди оті диригенти? Півгодини настроюють свої інструменти. Той цигика, той триндика, третій дме у дудку. Затяг мене в цю оперу, ну тебе в будку! Попереду літня жінка нахмурила брови. – Тихо, – каже, – […]...
- Павло Глазовий – Балакучий Пилип Серед ночі по провулку шкандибав Пилип. Раптом вибіг з підворотні здоровенний тип. Ледь не плаче: – Ой братишка, може, скажеш ти, Де міліція районна. Як туди пройти? – А Пилип знизав плечима: – Як тобі сказать? Звідсіля до неї буде кілометрів п’ять. – А дільничний де приймає? – аж трясеться тип. – Та ніхто тут […]...
- Заморські гості – Глазовий Павло Прилетіли на Вкраїну Гості із Канади. Мандруючи по столиці, Зайшли до райради. Біля входу запитали Міліціонера: – Чи потрапити ми можем На прийом до мера? – Козирнув сержант бадьоро. – Голови немає. Він якраз нові будинки В дарниці приймає. – Здивуванням засвітились Очі у туриста. – Ваша мова бездоганна І вимова чиста. А у нас […]...
- Павло Глазовий – Вигідна жінка Стрів на вулиці Матвія Панько Сарана. – Здрастуй, – каже. – Познайомся: Це моя жона. – дуже радий, дуже радий! – Вигукнув Матвій. Цмокнув жінку в праву ручку, Поклонився їй, А Панькові тихо мовив: – Я не доберу, Як ти міг узяти жінку Отаку стару? Видно, старша літ на двадцять? – Ні, на двадцять п’ять. […]...
- Павло Глазовий – Мова і язик МОВА І ЯЗИК Розмовляє наша мова З Руським Язиком. – Мы с тобой,- Язик говорить,- Не в ладах живем. Опечален мой двуглавый, Мой родной орел Тем, что ныне в Украине Мало русских школ. Малышей русскоязычных Надобно беречь. Ты же знаешь, как их портит Народная речь. – Отакої! – каже Мова. – Я ж сестра твоя, […]...
- Павло Глазовий – Козарлюга Не повезло на весіллі вчора Филимону: Нутро в ного зайнялося від одеколону. Дід Вакула аж заплакав: – Така була сила… Ще одного козарлюгу баба погубила. – Яка баба? – всі присутні кинулись до діда. В він флакон показує: – Ось вона – Аїда!...
- Павло Глазовий – Недрімайло Йде увечері Явдоха з кухні заводської. Пре каструлю здоровенну мимо прохідної. Вахтер Фока Недрімайло пита у Явдохи: – Ти що несеш у каструлі? – Сироватки трохи. – Ні, – говорить Недрімайло, – так не буде діла Зараз вилий сироватку! Сісти захотіла? – Через тиждень знов Явдоха з кухні заводської Пре каструлю здоровенню мимо прохідної. Невсипущий […]...
- Павло Глазовий – Моя шахта Любим моїм землякам – Криворіжцям Мені хоч очі зав’яжіть, Я і вночі знайду Старий кар’єр, де батько мій Довбав колись руду. Я змалку знав, які важкі Вкладаються труди, Щоб крізь каміння і жорству Пробитись до руди. Серед кар’єрів і копрів Дитинство прогуло, Я став поетом, і мене В глибини потягло. Я пробивався крізь нудьгу, Сипучу […]...
- Павло Глазовий – Клопіт Батько свого сина питає несміло: – Так ти, синку, женишся? – А це моє діло. – Як же звати дівчину? – Ну, припустим, Клава. – де ж вона працює? – То її вже справа. – Батько головою сивою хитає. – де ж ви жити будете? – лобура питає. – Ти про це подумай, дорогий синочку. […]...
- Павло Глазовий – Казка Вже ніч на дворі. Не спить дитина. Схилився батько над ліжком сина І виявляє любов і ласку. – Послухай, – каже, – синочку, казку. Так, значить, дід жив і, значить, баба. Була в них, значить, ще й курка ряба. І сіла, значить, вона в гніздечко І, так сказати, знесла яєчко. Дід бив яєчко і баба […]...
- Павло Глазовий – Мами не заміниш І таких, на жаль великий, носить ще земля: Утекла від тата мама, кинула маля. Довелось женитись тату в зрілі вже літа. – Ну як тобі нова мама? – він синка пита. Хлопчик мнеться, дуже довго добира слова: – Обдурили тебе, татку, вона – не нова…...
Іван франко з вершин і низин скорочено.