Павло Глазовий – Золоті руки

Поталанило зустрітись двом старим друзякам,
Що не бачились, напевне, двадцять років з гаком.
Пропустивши по чарчині, ходять по квартирі
І тихенько розмовляють, збуджені і щирі.
Гість любується портретом: – Гарна балерина! –
Посміхається хазяїн: – То моя дружина. –
Гість картину розглядає: – О, яка картина!
Хто так здорово малює?
– Теж моя дружина. –
Гість побачив піаніно у кутку кімнати.
– Грати любиш?
– То дружина… Я не вмію грати.
– От так жінка! – гість радіє. – Руки золотії.
І танцює, і малює, навіть грати вміє. –
А хазяїн сумно каже: – Перша гарно грала,
Друга добре танцювала, третя – малювала.
А проте найкраща жінка, дорогий мій брате,
Та, що вміє борщ варити і білизну прати.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Павло Глазовий – Золоті руки