Павло Грабовський – Плаче небо, вкрите хмарами

Related posts:

1. На далекій півночі – Грабовський Павло (думка в прозі) Невимовна туга щоразу стискає моє серце, як тільки я проходжу повз оцей сумний, закинутий будинок, з важким замком на воротях та карюковою печаттю на замку. Кругом панує тиша, ні душечки, а колись… і мене тягне упасти на колінки перед високими заостреними палями двору, цілувати слід дорогої людини, – слід. що так виразно […]...
2. Юлія Кириленко – І плаче ніч І плаче ніч, і місяць плаче, І тонуть зорі у вогні, П’янке кохання і незряче В блакитно-ніжній вишині Крилом мене не доторкнеться, І не опустить погляд свій, Розбитого не буде серця, Не місце й долі медовій. Терпких розлук я не спізнаю, Ніколи й болю не відчуть… Це шлях до пекла чи до раю? Куди лиш […]...
3. Дмитро Павличко – “Був день, коли ніхто не плаче… “ Був день, коли ніхто не плаче, Був ясний день, як немовля. Та я здригнувся так, неначе Твоє ридання вчув здаля. Я знаю – ти не заридала, А в світі, що гуде й гримить, Мене лиш пошепки назвала, До себе кликнула в ту мить....
4. До матері – Грабовський Павло Мамо-голубко! Прийди, подивися. Сина від мук захисти! Болі зі споду душі піднялися, Що вже несила нести. Мамо-голубко! Горюєш ти, бачу, Стогнеш сама у журбі; Хай я в неволі конаю та плачу, – Важче незмірно тобі. Бачити більше тебе я не буду; Не дорікай, а прости; Та від людського неправого суду Сина свого захисти!...
5. Христина Головко – Зашили небо зграями ворони Зашили небо зграями ворони Душа збирає міражі Мої слова – душевні клони Усюди тикають ножі Згорнули совість в попільничку Душа закуталась в плащі Моя любов не те, щоб звичка Вона мов осінню дощі. Залізли в серце – обікрали Душа закрилась на ключі Тобою я лікую рани Душа збирає міражі...
6. До Б. С.-го – Грабовський Павло ДО Б. С – ГО’ Прощай, коханий ляше-друже! Час розістатись настає. А як болить, як б’ється дуже Від туги серденько моє. Одно гадали ми з тобою, Шукали одного шляху, І от зійшлись в тюрмі з собою, Найшли недоленьку лиху. Мир чарівничої омани Пред нами птахом зник давно: Неволя вічна та кайдани – То нам судилося […]...
7. Грабовський Павло – Кликали маму (Збірка) ЛЮБІ МАЛЯТА! Вірші в цій книжпі написав поет Павло Арсенович Грабовськии. Він жив давно, коли ще був цар, поміщики й капіталісти. Він боровся проти ненависного старого ладу, і за це жандарми кинули його у в’язницю, заслали до Сибіру. Поет не діждався світлих днів, про які мріяв. Але він палко вірив, що робітники й селяни переможуть, […]...
8. Веснянки – Грабовський Павло І Зійшли сніги, шумить вода, Весною повіва; Земля квіточки викида, Буяє травка молода; Все мертве ожива. Веселе сонечко блистить, Проміння щердо ллє; Гайок привітно шелестить, Неначе кличе пригостить; Струмочок виграє. Сіяють злотом небеса, Витьохкують пташки… А груди думонька стиса: Ховає зверхня ця краса Смердючі болячки. II Знову, ластівочко-серце, Ти вернулась, знов звила В нас під […]...
9. Леся Українка – Зоряне небо ЗОРЯНЕ НЕБО * * * Зорі, очі весняної ночі! Зорі, темряви погляди ясні! То лагідні, як очі дівочі, То палкії, мов світла прекрасні. Одна зірка палає, мов пломінь, Білі хмари круг неї, мов гори, Не до нас посила вона промінь, Вона дивиться в інші простори… Інша зіронька личко ховає В покривало прозореє срібне, Соромливо на […]...
10. Трудівниця – Грабовський Павло Хмуро дивилася школа, В бовдурі глухо гуло, Вітер вривався зокола, Сумно в хатині було. Мертва трудівниця-пані Біла, як віск, на столі Там почивала, заранні Збувшися скорбів землі. Рук і на час не складала, Щиро кохала діток, Листу якогось-то ждала,- Тільки і знав наш куток. За день одсунула книжку, За день не стала робить, Як опинилась […]...
11. До школи – Грабовський Павло Ну, прокидайтеся, діти: Ранок – до книжки пора! Сонечко вспіло залити Все посереду двора! Швидше вдягайтесь до школи! Кращі прогаєте дні, – Пізно вертати, – ніколи Їх не завернете, ні! Змалку кохайтесь в освіті, Змалку розширюйте ум, Бо доведеться у світі Всяких назнатися дум. Треба самим розвертати’: Як і до чого все йде, Шлях безпомилишно […]...
12. Дещо про творчість поетичну – Грабовський Павло Довелось мені перечитати недавно в одеському журналі “По морю и суше” критичну замітку д. М. К. на збірник Грицька Кернеренка “В досужий час”. Я не бачив того збірника, як і попередніх творів автора, то й не знаю, наскільки справді вони заслугують такої гострої критики. В даному разі се питання мене і не клопоче; я ладен […]...
13. До дітей – Грабовський Павло Коли бо, дітки, малась мога Знов повернутися між вас! Так заросла давно дорога, Побив надії хмурий час! Зазнайте ж втіх, поки не пізно, Шд пильним доглядом сім’ї, Та не розкидано вас різно З-під крилець неньчиних її. Нехай же вам господь – благаю Протягне дітство золоте, Щоб ви росли на радість краю Без мук, що потім […]...
14. До сіячів – Грабовський Павло Де ви, правди всенародної Та братерства сіячі? Де ви, мислі благородної Тверді духом діячі? Вийдіть купою, порайтеся, Гляньте: трупи та хрести; Всюди – бранці… не цурайтеся Їх великої мети. Розсівайте жменя жменею Чисто звіяне зерно: Вороги над Руссю-ненею Ізнущаються давної...
15. До орла – Грабовський Павло Обох нас, орле стервоїдний, Знажає поле боротьби: Рвемо у других шмат послідній, Жаги нікчемної раби. Та чом не в мене твої крила? Я полинув би вище хмар: Тут кров злочинства землю вкрила, Скрізь повно слів, в повітрі – вар! Де б не поглянув – боже! – всюди Слід жертв, загублених дарма; Не змовк стон тіней,- […]...
16. Надія – Грабовський Павло Не зітхай так безнадійно, Скорбних уст не замикай, Рук не складуй ще подвійно, З лану битви не тікай, Глянь на луг – не вся травиця Ще потоптана упрах; Глянь на люди – чесні лиця Ще не всі обвіяв страх. Ще великі перепони Злу поставлено кругом, Не безкарно рвуться стони Під ворожим батогом. Встануть мученики-браття, Встануть […]...
17. Швачка – Грабовський Павло Рученьки терпнуть, злипаються віченьки… Боже, чи довго тягти? З раннього ранку до пізньої ніченьки Голкою денно верти. Кров висисає оте остогиджене, Прокляте нишком шиття, Що паненя, вередливе, зманіжене, Вишвирне геть на сміття. Де воно знатиме, що то за доленька Відшук черствого шматка, Як за роботою вільна неволенька Груди ураз дотика....
18. Уперед – Грабовський Павло Уперед за край рідний та волю, За окутий, пригноблений люд, Хоч нічого не знайдеш, крім болю, Хоч нас жде невіддячений труд! Уперед проти зла однодумно! Розрослася ворожа юрба. Не гадаймо прожити безсумно, Бо життя – неминуча борба. Уперед, хто не хоче конати, Статись трупом гнилим живучи! Сміле слово – то наші гармати, Світлі вчинки – […]...
19. Грабовський Павло – до українців Українці, браття милі, Відгукніться, де ви є; Чи живі ще, чи в могилі Давня слава зогниє? Чи покраща доля наша, Мине сором, що вкрива; Чи до краю спита чаша,- Рабства чаша вікова? Гей, докупи, певні діти! Всіх веде мета одна: Шлях любові та освіти Нас навіки поєдна!...
20. До Русі-України – Грабовський Павло Бажав би я, мій рідний краю, Щоб ти на волю здобувавсь, Давно сподіваного раю Від себе власне сподівавсь. Щоб велич простого народа Запанувала на Русі, Щоб чарівна селянська врода Росла в коханні та красі. Щоб Русь порізнена устала З-під віковічного ярма І квітом повним розцвітала У згоді з ближніми всіма!...
21. Павло Грабовський – Квітка, що ногою Квітка, що ногою Стоптана в пилу; Гук, що вмер луною, Пронизавши млу; Огник серед поля, Що блиснув і згас,- Се – та світла доля, Що втекла від нас. 1900 – 1902...
22. Павло Грабовський – Темна ніч, вітрець тихесенький Темна ніч, вітрець тихесенький Зашумів в моїм вікні; Дощик капає дрібнесенький, В серце падає мені. Ні, се мрія доторкнулася І навіки утекла; Ти до мене усміхнулася І свій погляд одвела! 1900 – 1902...
23. Я не співець чудовної природи… – Грабовський Павло Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її; З ума не йдуть знедолені народи, – Їм я віддав усі чуття мої. Серед ясних, золочених просторів Я бачу люд без житнього шматка… Блакить… пташки… з-під соловйових хорів, Мов ніж, вража скрізь стогін мужика. Нехай кругом розумний лад та втіха, – Не здужа їх мій мозок […]...
24. Мозолевський Борис – За хмарами І все. І хмари. І нічого. По хмарах тінь від літака. Мов і не грілася ще вчора В моїй руці твоя рука. Іще ловлю той сон губами, Спиваю вранішні вуста, А вже навпіл нас розрубали Безжальні лопаті гвинта. Той вітер, що під двигунами, Тебе ж погасить, як свічу! А я між нами – і не […]...
25. Павло Грабовський – Веснянки ВЕСНЯНКИ І Зійшли сніги, шумить вода, Весною повіва; Земля квіточки викида, Буяє травка молода; Все мертве ожива. Веселе сонечко блистить, Проміння щердо ллє; Гайок привітно шелестить, Неначе кличе пригостить; Струмочок виграє. Сіяють злотом небеса, Витьохкують пташки… А груди думонька стиса: Ховає зверхня ця краса Смердючі болячки. II Знову, ластівочко-серце, Ти вернулась, знов звила В нас […]...
26. Павло Мовчан – Небо Кибальчича (поема) 1. По дорозі до Петропавловської фортеці Цей янгол двокрилий На палі фортеці Кружляє за вітром, Ніяк не зірветься, А шпиль, що завершував царське стремління, Поглиблює янгольську муку й боління. О місто, в намисті містків і бруківки, Золочене скрізь по хрестах та верхівках, А сподом – чорнюще, як мисль скритовбивці, Глуха шкаралуща з іменням столиці! Де […]...
27. Павло Грабовський – Трудівниця ТРУДIВНИЦЯ Хмуро дивилася школа, В бовдурі глухо гуло, Вітер вривався зокола, Сумно в хатині було. Мертва трудівниця-пані Біла, як віск, на столі Там почивала, заранні Збувшися скорбів землі. Рук і на час не складала, Щиро кохала діток, Листу якогось-то ждала,- Тільки і знав наш куток. За день одсунула книжку, За день не стала робить, Як […]...
28. Павло Грабовський – Лист до Грінченка Тобольськ, 6 сiчкя 1901 року З новим роком, дорогий брате! Бажаю Вам більш світлих надій на нашу рідну будущину, ніж досі, і тих самих сил, які Ви для неї до сього часу покладали. Багато де в чому я б, може, не згодився з Вами, але високо ціню і шаную Вашу корисну безупинну працю і дуже […]...
29. Роман Скиба – Востаннє ця облізла електричка Востаннє ця облізла електричка. Старенький ранок кашляє в перон. Є в осені така невчасна звичка: Гасити небо розпачем ворон. А місто, що готується до свята, Покутує торішній перегній, – Є в осені властивість забувати Усіх, навік загублених у ній. І плаче хтось про листя під гітару, Щоб двоє в парку слухати зійшлись… Є в осені […]...
30. Павло Грабовський – Уперед УПЕРЕД Уперед за край рідний та волю, За окутий, пригноблений люд, Хоч нічого не знайдеш, крім болю, Хоч нас жде невіддячений труд! Уперед проти зла однодумно! Розрослася ворожа юрба. Не гадаймо прожити безсумно, Бо життя – неминуча борба. Уперед, хто не хоче конати, Статись трупом гнилим живучи! Сміле слово – то наші гармати, Світлі вчинки […]...
31. Павло Грабовський – Біографія Павло Арсенович Грабовський (* 30 серпня (11 вересня) 1864, Пушкарне – † 29 листопада (12 грудня) 1902, Тобольськ) – український поет-лірик, публіцист, перекладач. Павло Арсенович Грабовський народився 11 вересня 1864р. у с. Пушкарне на Харківщині в бідній сім’ї паламаря. Вчився в Охтирській бурсі (1874 – 1879) та Харківській духовній семінарії, де самотужки грунтовно знайомився з […]...
32. Грабовський Павло – Біографія Павло Арсенович Грабовський народився 11 вересня 1864р. у с. Пушкарне на Харківщині в бідній сім’ї паламаря. Вчився в Охтирській бурсі (1874 – 1879) та Харківській духовній семінарії, де самотужки грунтовно знайомився з художньою класикою, таємно виявляв велике зацікавлення політичною літературою, тягнувся до обговорення актуальних суспільних проблем. За зв’язки з харківським гуртком народницької організації “Чорний переділ”, […]...
33. Павло Грабовський – лірик і громадянин Павло Арсенович Грабовський прожив усього тридцять вісім років, з них двадцять літ поневірявся в засланні, перебував у холодних тюрмах під наглядом царських посіпак. Але ніщо його не зламало. Не перестаєш захоплюватись цільністю й стійкістю революційних переконань письменника, його працьовитістю і надзвичайною порядністю. Твори Грабовського пройняті високими помислами, які тлумачаться просто: митець повинен служити своєму народові […]...
34. Павло Грабовський – співець трудового народу Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її. З ума не йдуть знедолені народи, Їм я віддав усі чуття мої. Слова ці належать відомому українському поетові, революціонеру-демократу, співцю трудового народу П. Грабовському. Уся суспільно-політична діяльність і творчість поета нерозривно пов’язані з життям трудящих, їх думи і прагнення становили ідейну основу творчості поета, були її […]...
35. Павло Грабовський – Я не співець чудовної природи Я НЕ СПІВЕЦЬ ЧУДОВНОЇ ПРИРОДИ Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її; З ума не йдуть знедолені народи, – Їм я віддав усі чуття мої. Серед ясних, золочених просторів Я бачу люд без житнього шматка… Блакить… пташки… з-під соловйових хорів, Мов ніж, вража скрізь стогін мужика. Нехай кругом розумний лад та втіха, – […]...
36. “Се любов моя плаче так гірко ” (за інтимною лірикою І. Франка) Іван Франко – одне з найбільших імен в історії української літератури. Його творчість багатозмістовна і високохудожня, йому були підвладні, мабуть, усі літературні жанри. До якого б твору Франка ми не звернулись, у кожному підняті важливі проблеми, кожний примушує задуматись, викликає хвилювання. Найсильніший вплив справляє, звичайно, лірика, бо цей жанр покликаний діяти передусім на душу людини, […]...
37. Володимир Сосюра – Айстри задумані, квіти останнії Айстри задумані, квіти останнії, Осені пізньої сльози багрянії… Сумно шепочеться вітер над вами, І обмиває вас небо дощами. Ви як любов, що весни не зазнала І як вечірня зоря одсіяла. Айстри задумані, квіти останії, Осені пізньої сльози багрянії… 1955...
38. Інна Стократна – Небо падає серед рядків Небо падає серед рядків – прагне втопитися Поміж того вогню що повзе судинами Судинами й містом і врешті ним мовби кривдою Стелиться шлях що пройдений виключно винними Небо падає Небу боляче й холодно Гнів осідає Кулі чекають на вторгнення Чекають на зустріч мов військо сліпих під проводом Смерті яка відчуває смак болю та стогонів Небо […]...
39. Павло Мовчан – Надмір Яке строкате пір’я в пташки, – Зліта, зірвавши тятиву. І не соромиться ромашки Метелик, впавши на траву. І спів спиваючи по краплі, Дивуюся: та й щедротратні Озвучені липневі дні. Бо й каркання було б достатньо Давно оглухлому мені. І кожен овоч, як годинник, Указує на час бджолиний, На надмір розкошів та барв. Та, мабуть, вища […]...
40. Семенко Михайль – Четвер Мені сьогодні тоскно – може тому Що дощ іде. Ах невже тільки тому тільки тому? Місця нема ніде. Сьогодні середа – лише завтра побачусь Завтра четвер. Я з нудьгою своєю ношусь не розстанусь Нудьга нудьга відтепер. 17. VIII. 1916. Владивосток...