Павло Мовчан – Арлекін

Так далеко гра від життя, ой далеко,
Що не ствердить небо землею, а землю небом.
Порожнеча, що всіх єднала, зсукалась у нитку,
Від мандрівки – ні зиску, ні збитку:
Шва розшилася – ледве тримаються руки,
Голова підмізинна нездала на штуки,
Похилилась, бо їй не збагнуть
Ні вертепних ходів, ні спонуки,
Ані гри одноосібної суть.
В довгу скриню зануряться очі,
Сміх потрісканий вткнеться в сукно,
Сон той самий все сниться пророчо:
Міль, а з скроні тече порохно.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Зустрич з другом предуманий твір.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Арлекін
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.