Павло Мовчан – “Біло-рожеве на синьому тане… “

Біло-рожеве на синьому тане
І розмиває віт чорноту.
Вростки айви, мов розтулені рани,
У забутті п’ятикутно цвітуть.

Рани весняні бджоли лікують,
Біль замовляючи гудом своїм.
Біла пелюстка у синю півкулю
Пада й сколихує приспаний грім.

Раптом свідомість моя сколихнулась,
Чад вдарив в ніздрі,
І висотавсь дим.
Камінь розпечений в чорну півкулю
Падав, і ти западавсь разом з ним.

Біла півкуля сонцем залита…
В чорній півкулі вичахлий жар.
А поміж ними попелу плити –
Час ліг віджитий – шаром на шар.

Білі пелюстки з жовтим маслаччям
Перемішались, згорівши дотла.
Суцвіть айви ще рожево-гаряча,
В тілі твоєму ще досить тепла,

Щоб міг у пазусі камінь зігріти,
Кинуть, знеобачки будь-кого вбить…
Ти ж бо зумів вже давно відітліти,
Та не спромігсь спалахнути й на мить.

Попелом теплим шкура набита,
Серце ж згоріло давним-предавно,
Тільки й зосталось –
Сучком прохромити,
Витрусить геть те сухе порохно…

Пада під ноги біла пелюстка,
Ніби єства відітлілого тінь.
Цятка тепла на хвилинку загускла
Відблиском білим на чорній плиті.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Власта власенко усі вірші.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Біло-рожеве на синьому тане… “