Павло Мовчан – “Чи відійшло, чи захололо… “

Чи відійшло, чи захололо,
Чи проминуло? Ні, ніколи!..
Якийсь рубець, якась там згадка,
Що від випадку без порядку
В тобі, якому ні початку,
Ні краю – вічен, мабуть, ти!
І перемішані світи,
Як зерна в давньому засіці.
Де ти не був, в якому віці?
Чи ти на лови не ходив,
Чи в оці чистої води
Не відбивався молодим,
Чи біля вогнища лункого
Ти міддю горла не лудив?
Коли в дитинстві навмання,
Припавши вітром до коня,
Ти мчав на сонце, кутий огир
Мінився з ночі в колір дня.
Та чи ж було це все?.. Не знаю.
Теперішність не має краю…
Вся сума днів і сума вчинків,
Весь почерговий їхній хід –
Це тільки пригорща піщинок,
Що є лічбою твоїх літ.
Воно те все – ніщо, безглуздя,
Якщо твоя наступна мить –
Не підсумкова, правосудна.
Так лише й треба, мабуть, жить!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Твір на тему випадок з мого життя.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Чи відійшло, чи захололо… “