Павло Мовчан – “диму пряжа над водою… “

І день іде…
Т. Г. Шевченко

Диму пряжа над водою
Випрялась сама собою,
Сам собою смуток зріс,
Очі звузивши для сліз,
Тільки сухо ув очах,
Очі з розпачу кричать:
День минув, і в проминуле
Відліта твоя зозуля,
На тину відцвів панич,
Відлунав в минуле клич,
Не повторяться ніколи
Оті хмари ясночолі,
І не висвітиться знов
В бутлі сонячне вино.
Скажеш ти, та вже не так,
Мовби поміняєш знак
В слові “жаль” на кругле “о”,
Скажеш “буде”, ні – “було”,
За водою відпливло…
І встає туман ростучий,
Мов шукаючи сполучень
З проминулим, тіньовим,
З неба дзеркалом кривим.
З пам’яттю і з тим, що є,
В’яже прядиво своє.
Він росте, а не минає,
Суттінню тебе єднає
З днем примарним і життям,
З неминучим забуттям.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Добре ім'я твір.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “диму пряжа над водою… “