Павло Мовчан – до життя

Прихилля серця, мови любота, –
З твоєї ласки шовк – ніжніше дихать,
Я маю все, і навіть гіркота,
Щоб смак не втратить, підмішалась стиха.

Є в мене все: вода, в солянці сіль,
І хліб в спідушці на листку латаття,
І день, що йде поволі звідусіль,
Аби його любов’ю привітати.

Та є ще ти – безмежна щедрота,
Ласкавістю, довірою багата…
Отак би й жить, минать свої літа
І обертать в набуток кожну втрату.

Отак би й жить без марниці весь вік,
Щоб радощами серце надолужить
І дням своїм забути назву й лік,
Тому що ти зі мною у подружжі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Твір на тему мій ідеал моя мама.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – до життя