Павло Мовчан – дводільність


Однодільний і світ –
Так чому в роздвоєнстві дні минають,
Між долонями сосна нестримно росте,
Захват криком вуста розтискає –
Затікає повітря густе?..
Так навіщо жалю завдавати? –
Довжить ніч і скорочувать день,
І виходить на пруг, як на страту –
Бракне голосу й слів для пісень…
Кисень видихав – свічка ж палає…
Стовбур товща, кільцюється плоть,
В розщеп тіні смола натікає,
Щоб тебе пополам розколоть.
В праву руч – лісове подесення,
В ліву руч – все степи та степи,
Перемішане жовте з зеленим, –
Б’є то попіл, то ключ з-під стопи.
І землею мені не з’єднати
Урвищ крику і прірв забуття:
Чорні круки на крилах щербатих
Красти землю щоночі летять…
Розростається тріщини корінь,
Ділить пам’ять плитку пополам,
Відокремлює “нині” від “вчора”,
І співається риска прозора
Тут і там, тут і там, тут і там…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Опис пори року весна.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – дводільність