Павло Мовчан – “Коли щезало запинало… “

Коли щезало запинало,
То вимальовувався світ:
Мідяно-блискітне кружало
На чорнім павутинні віт.
І щиро різьблений листок,
Як тло для спогадів про літо,
І вітром вибитий сучок,
Що ледь примітив.
Коли ж я око притулив
Аж до паркана:
То барабанили в столи
Тугі каштани.
І те, що мало назву “сад”,
Розчленувалось
На ряд столів, каштанів ряд
І… запинало.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Сміючись, говори правду твір.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Коли щезало запинало… “