Павло Мовчан – “Квадрат супокою… “

Квадрат супокою
І тиші квадрат,
І втиснутий сон
У місячні стіни,
А тиша надворі стоїть на колінах
І зорі, мов книги, читає підряд.
Ти руки тривожні
Мені простягла,
Мов віти крислаті
З важкими плодами,
Над серцем моїм їх повільно
Гойдаєш –
Я лячно дивлюся,
Бо плід упаде.
Квадрат хвилювання
І світла квадрат,
То місяць спливає
По стінах, по стелі,
І руки твої попливли каруселлю,
Скаженим вогнем у кімнаті горять.
Підпалений сон
Відкотився за двері,
Налякана тиша шукає притулку, –

Кружляє в кімнаті вінок поцілунків,
Немов зворохоблений смерч на озерах.
І райдуги, райдуги, вписані в спокій,
І радіус сміху у замкнутім колі,
Увінчаний відчаєм зліт твій високий
Єднається з словом єдиним: “Ніколи!”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір на тему крила в людини.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Квадрат супокою… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.