Павло Мовчан – Листок (З дитячих спогадів)


(З дитячих спогадів)

Між білим небом та землею
Гіллям назубився гайок,
І сніговою течією
Прибило висохлий листок.

Упростяж глянув: білим-біло…
Лиш проступили реп’яхи,
Так, мов родзинки ті на тілі,
Сирітним нагадом сухим,
Що часу колесо велике
Дробило оберт ще один.

А ти сягнув за межі крику,
Муруючи стіну з крижин.
Глянь: випростовується промінь,
Напружуючи тятиву,
І проступає слід червоний
Крізь ватну білість снігову…

Підносиш до очей долоню –
Яка прозоро-кров’яна!
За обрій хмари йдуть червоні,
З очей спадає пелена…

Вже видно: коні, лан пшеничний,
Вогонь із чотирьох сторін
Повис і чорний перст рушничний
У мене цілиться: ось він!

Вже бачу, як по соломинках
Багряна скрапує вода,
У неньки на губах жаринка;
Листок до лона приклада
Вона широкий, лопушаний…

Та з-під листка, із-під долонь
Б’є джерелом густо-багряним
Крикущий золотий вогонь.
Кричу і голосок зриваю,
До вишитого рукава
Тягнусь…

Долоню зняв – немає
Нікого… Білість снігова…
Беру листок сухий дубовий,
Щоб рану губ своїх стулить.
Він, насотавшись криком крові,
Від голосу горить, горить…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір як живеться людям далеко від батьківщини.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Листок (З дитячих спогадів)