Павло Мовчан – Листопад

Мідь тоншає, шерхльована вітрами,
Широкий звук летить над головами,
Що ледве й чуть, як цвяхи золоті
Пришпилюють розковзані путі –
Гаснуть в покорі крила прозорі…
Вгору,
Ой вгору
Лине пташина зелена,
В дзьобі у неї жарина із клена;
Просто, ой просто стискається простір –
Іскра летюча у високості.
Полум’ям чистим спахне, як воскресне,
Висвітить все на землі доброчесне,
Жаром засипле впадисті жмені,
Золота буде повні кишені, –
Скарбу, який ти зібрав, не злічити,
Як не скарбуй, та не стане на квити –
Все розкладе час у мить заспокою –
Чим все скінчиться, що ж воно буде з тобою?
Чим ти відплатиш за перл дощовий на долоні –
Жаром сльозини чи холодом скроні?
Менші та й менші кожного разу видатки,
Більшає борг, що дістався у спадки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір опис процесу праці малювання.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Листопад
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.