Павло Мовчан – Меч та шолом

(З циклу “Музейні експонати”)

Нахилитались під вікном
Березові сережки –
Збіга по стовбуру вапно,
І білить до-овгу стежку.
Її не перечорнить тінь,
Не перекреслять води –
Над нею стріли золоті
Летять дощем зі сходу.
І їдуть коні по вікні,
По роговиці ока,
Шаблюки тануть крижані,
Зливаючись в потоки.
Та помах кліпки все зітре
І все переінакшить:
Береза вийде наперед,
Мов панцир черепаший, –
Ввіткнуться стріли дощові,
І в крижанім шоломі
Так стане тісно голові,
Як в мертвому – живому.
І спис легкий, як волосок,
Не по руці – шаблюка,
Кольчуга зшита з копійок,
Кінь не ірже, а стука…
О стежко, втоптана давно,
Важка на узвороті,
Вже світ побілений вапном,
Вапно в очах і в роті.
І лиш на дотик чути світ:
Ось меч – метал гарячий,
А під шоломом тане лід,
І пам’ять змито плачем.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Меч та шолом