Павло Мовчан – Метушливці

Не знайти чого шукали
В лусковинні віддзеркалень:
Д е с ь, як висохла роса,
Щ о с ь, як звук у небесах,
І к о л и с ь, як в мові слово.
ВСЕ – раптово однакове:
Ти, вона, воно, вони,
Незнайомі і знайомі –
П’ятипалі свистуни.
Перетлили стільки всього,
Стерли стільки вже взуття,
Загострили всі дороги
І загнались у життя.
Зрахували все на світі,
Щ о с ь шукаючи в лічбі;
Та карби чітких одмітин
Чує кожен на собі?
Просівали все на сито,
Щоб знайти к о л и с ь чи д е с ь,
Членували світ сердито,
Заглядали вглиб сердець.
Не знаходили ні-чо-го,
Та й забули, щ о шукать…
Трудять землю, трудять ноги,
Щоб хоч тінь свою спіймать.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Дім на горі символізує.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Метушливці
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.