Павло Мовчан – Мудрість

О не стреми свій лет, обмеж себе собою
І визнач наперед любов свою журбою.
Бо над усім завжди горує день печалі,
І будеш ти один різьбить свої скрижалі…
Огромлений твій слух шукатиме мовчання,
І виснажений дух вгамує поривання.
І, сівши на поріг, ти оком світ окинеш:
Хтось квапиться, летить, та ти його не спиниш…
Нехай, нехай стремить, йому не до чекання…
Ти ж сів перепочить, щоб доганять світання.

Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Мудрість