Павло Мовчан – “На схилку дня яскравіша зелене… “

На схилку дня яскравіша зелене,
Зіркіша погляд і гостріша слух,
Прожите відступається від мене,
Майбутнє визначає новий круг.

Пожовкле листя – це уже минуле,
І на сорочці вчепистий реп’ях…
Провалюється в німоту зозуля,
Відмірюється доля по стовпах.

І видно ближнє в тріщинах
Та зморшках,
Віддаленіле ж – обриси втрача,
Вже стовбур дня розпущений на дошки,
Труну зшивають теслі на очах…

Зелене листя й рештки того часу,
Що звалося теперішнім колись,
Від немочі воно повільно гасне,
Обрушується темрявою вниз.

Крізь виломи у монастирських стінах
Виборсуються сироти сумні;
Схиляє воїн гіпсове коліно –
Його корчі відбилися в мені…

І хоч не згадуй власного убозтва,
Щоб житні устілки в підошви
Не пекли,
Щоб коміром не став вошивий простір
Й не взувся ти в багно,
Як в постоли…

Щоб не угледіть поглядом зіркішим,
Як тісто виколупують з діжі,
Аби не знав, що тіло стало іншим,
Покрившись густо плямами іржі…

І що минуле – це завждешно нині,
Що й досі в полі крадеш ти горох…
І, ніби прорість, завше всередині,
І з дольок часу живишся обох…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Мапа леграна у пошуку скарбів.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “На схилку дня яскравіша зелене… “