Павло Мовчан – На захист дерева

Щемить в душі та зрубана сосниця,
Кигиче їй бездомна синя птиця,
Прив’ялий запах вітру не втіша:
Болить душа!
Сльоза не поспіша –
Прижурена
Ледь мерехтить скраєчку,
У ній відбились
Стовбура кілечки,
Кілечко сонця і гнізда кружальце,
І п’ятеро пташат, що виросли на пальцях.
Болить мені моя неповнота,
Став на пеньок, та це не висота,
Пита мене щербата самота:
– Хіба існує в світі порожнеча? –
Немає сосни, хоч навкруг повнеча.
Від крони в небі, бачиш, ні знаку,
І вищий ти думками на пеньку,
І погляд глибше вдалечінь сягає.
Проте мене там, світоньку, немає…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Етюд за твором байрона.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – На захист дерева