Павло Мовчан – “Незайманосте днів, зцілющосте майбутня… “

Незайманосте днів, зцілющосте майбутня,
Розпорошусь і я, мов грудочка землі…
Якщо хтось буде жить, то буду й я присутній
Краплиною в струмку, сажинкою в золі…
Пелюстки снігові запорошили ганок –
То небо відцвіло чи пізній покрівець?
Але життя таке, мов розпочався ранок,
Торкається повік нервовий промінець.
І про який кінець, і про яку погибель
Хто каже, свідчить хто, хто прагне чи жада?
Рукою проведу – повітря, наче шиба;
І нова далечінь, хвилина молода…
І цюкає сусід сокирою колоду,
І плеще у долоні на радощах вогонь:
Сніг зверху, а життя не вигаса зісподу,
В зіницях стиснувсь жар, і світло б’є зі скронь.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Вірш пишіть листи.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Незайманосте днів, зцілющосте майбутня… “