Павло Мовчан – “Нитки промінні гай сплітають… “

Нитки промінні гай сплітають,
Зі світлом погляд твій ріднять,
Пташки зникати відлітають,
Аж крила спалені димлять…
Розбризкують себе по краплі
В димучу далеч весняну.
Трава кладе зелені гапти
На стежечку уже лляну.
П’ю колір з проліска квапливо,
Неначе мандрівничий джміль.
Щасливо, радосте, щасливо,
Коли кружля по жилах хміль…
Поголубіла тінь стікає
Чернечним кольором з пенька,
Димить земля, як скибка сяйва,
В твоїх підсвічених руках…
О, не вистуджуйся ж ніколи,
Ні з мови, люба, ані з слів,
Бо навіть серце захололо
В колишнім сповитку снігів.
Я поклик ламаний і гнутий
Уплів в березові гілки.
Чому мовчиш? Невже ж не чути,
Як рвуться голосно нитки?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Нитки промінні гай сплітають… “