Pavlo-movchan-nu-shho-ya-miryayu-ne-znayu

Павло Мовчан – “Ну що я міряю? Не знаю… “

Ну що я міряю? Не знаю.
Годину, день чи власний вік?
І починав з якого краю?
Від губ, від пучок, від повік?..
Поміж долонями весь простір,
Поміж губами – голос весь,
Безмежжя все – у високості,
І вся безмірність в слові “днесь”.
Ну дві руки, ну десять пальців,
Ну лікоть, крок, година, мить…
Та час як черепаший панцир –
Його лиш можна розтрощить.
Але не зміряти ні частки,
Ні цілокупності – нічим;
Ніхто ні дрібки не привласнить,
Як не затиснуть в жмені дим.
І чи правдива моя міра?
І чи не вітру я ловлю?
Обтяв об мітки власну шкіру
І кров злизав листком щавлю.
Числом обмежив свою долю,
Зарубками відчленувавсь
Від вічності, що подовкола,
І вилучив із неї час.
Та час, пощерблений трибками,
Наче колона крейдяна,
Кришився, розпадавсь грудками,
Росла могила під ногами,
І глибшала височина.
Та перехлюпувавсь за межі
Думками, голосом, життям
І бачив з крейдяної вежі,
Що часу більше “тут”, ніж “там”.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Pavlo-movchan-nu-shho-ya-miryayu-ne-znayu