Павло Мовчан – Обійми

І крякав крук, але довкруг ні хмарки,
І горобина, вибухнувши жарко,
Аж іскрами розбризкалась навкіл.
А поруч з нею вільхи недогарки –
Так ніби сонце ділене навпіл…
Сюди погонь, а туди сажа чорна,
Сюди весілля, а туди печаль,
Сюди оздоб’я, а туди потворність,
Туди захлання, а сюди кришталь.
Все нарівно, бо світить на два боки,
І через мене поділ той проліг,
Хоч він такий тонкий, але глибокий:
Праворуч суцвіть, а ліворуч – сніг…
Сміюся одним оком, іншим плачу,
У півуста хвалю, у пів… хулю,
То серце – крига, то – як жар гаряче,
Тим – проклинаю, а ось цим – люблю;
Не зодностайнить ні очей, ні слуху;
І дві долоні врізнобіч летять,
Так ніби прагну тим поривчим рухом
Дві половини світу об’єднать.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Обійми