Павло Мовчан – “Підступається захват до губ, як вода… “

Підступається захват до губ, як вода,
Вилітає вільхівкою вигук з гнізда.
Відлітаючи, тане. Хитальне крило
Нагортає хвилясто на обрій тепло.
Огортає проміння тонким сповиттям,
Видихається швидко прожите життя.
Що не подих – солодшає в роті пиття,
Прагне голос з безмежним мовчанням злиття.
Павутина блакиті, почавшись від вій,
Сповиває пташину на спогад в сувій.
Тільки жили, окреслені світлом тугим,
Гонять хутко крізь серце золочений дим.
На угрівку твердіє розм’якле стебло,
Наганяє тепла хвилювальне крило,
Понад обрієм марево плавко біжить,
І на руку твою навивається нить.
Видихаєш жагу, щоб спіймати блакить,
Та безодні тобі не допить, не допить…
І волання поволі зітханням стає,
Лиш мовчання останнім цей простір доп’є.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Яновський майстер корабля скорочено.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Підступається захват до губ, як вода… “