Павло Мовчан – Подільність

Облесливі і велемовні,
Не промовляють – шовк прядуть,
Вуста-меди, вуста-гріховні,
Їм бджоли мед свій віддають.
Не обійти, не розминутись,
Коли почую мови шовк,
І шелестить шовками сутінь,
І шиється шовками крок.
Ти – солодощі й пожадання,
Ти – плесо, біле від лілей,
Стільник, защедрений коханням,
Нестерпне світло для очей…
Яким би не ішов я шляхом,
Якою б думкою не йшов,
Ім’я твоє любистком пахне,
А душу пеленає шовк.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Подільність