Павло Мовчан – Полеміст Іван Вишенський

– О горкое твое панство! О окаянная твоя роскош!
О бедное твое весиле!

Іван Вишенський

Яко наг, яко благ перед вами – навстіжний,
Від зуроків ні голки, ні нитки нема,
І кульбабка в устах – закипаюча ніжність,
Під ногами під босими ходить зима…
Всю нерівність доріг, гостроту мандрівничу
В свою плоть заскалив, холоднечу ввібрав,
Вгамував сум’ятливе повітря обличчям,
Зосередивши біль на кінечку пера.
О цей крик на корі – ножова кровотеча,
З щілин літер бив струм голосним джерелом,
Щоб забарвить

теплом нахололу пустечу,
Де мовчання свою гіркоту стерегло!
Звук розвітрений ніжність роздмухав,
Жар засипав червоний в глибокі рядки:
“Слово суще – це свідчення духу,
У якому твої розчинились думки”.
Згляньсь на поклик душі, на іржу під’язику,
На широкість очей і убозтво руки;
З кожним подихом в плоть входить простір безликий:
Оболонку душі розпошир на боки!
Хай вмістилищем слів стануть жили – не горло,
Щоб, розтявши зап’ястя, ти міг написать:
“Кожне слово лихе на вустах гріхотворних
Най навіки замкне металева печать!”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Мій улюблений герой повісті захар беркут.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Полеміст Іван Вишенський
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.