Павло Мовчан – “Повсюди сліди мовчання, і всюди привід для слова… “

Повсюди сліди мовчання, і всюди привід для слова:
Ув оці – дерево, у вусі – пташка, а в пальцях – глина.
Долучайтеся до творення всього сущого.
Замикай пташку в насінину, в шкаралупі викохуй дерево
І розмикай пальці – тече глина, а в ній – олені.
По обидва боки вода – віддзеркалює спеку,
А засторчений меч свідчить твоє узвишшя.
Місце оглядин світу, осереддя твоїх присутностей.
Оберни очі – і світ обернеться навколо тебе,
Відбийся в кожній піщині і в кожному напрямку –
І твій переслідувач – час –
Знайде лише пісок.
День за днем
У зворотний бік і прямо відраховуй кількість
Зарубок на ратищі
І вимірюй долонею ширину тіні.
Ось вона – велика ілюзія часу:
Сім позначок туди, сім позначок назад, –
То й лічба ні до чого…
Коливання піску, гранітна глибінь і рівність води
В день нової трави та старої посмішки
Прозвістують про коротке замир’я між словом і тишею.
При засвічених скронях провіщується тиша,
Проводжається сонце
По семи зарубках у небі;
Якщо буде завтра, то буде й минуле.
Втікачко слова, свідок мого відлуння, подоки ти є,
Моє узвишшя стає ямою,
На гребені дерева – прапори снігу… А де ти?
Чи не твоє крило пише корені слів по краях сутіні
Про втіху та муку?
Роздмухай пам’ять, воскреси мову і вигукни:
– Благословенне все первонароджене і незникоме,
Якому ані імені, ані нашої міри, ні з’ясування!
Тільки зраджені словом існують у слові.
Одвічна ти, земле, одвічна і мова,
Щоб висловити розпач каменю.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Повсюди сліди мовчання, і всюди привід для слова… “