Павло Мовчан – Прірва часу

Подвійний образ птиці на воді
Вколихував настояну тривогу.
Саморухливі хмари молоді
Читалися, як послання від Бога…

І синь як сон… нурлива глибина,
Повітрокрилі бабки носять світло…
Краса твоя велична, хоч сумна,
У ній мені незатишно – сирітно…

Долає прірву в часі – проліта
Пташинка воду, смиче тіні корінь.
Яка ж твоя цілюща повнота!
Яка твоя затінена прозорість!..

Втішаєш красотою, творче, нас?
Чи, може, щось приховуєш суттєве?
Вся повнота у погляді зійшлась,
У водяному круглому нулеві.

У саркофазі зору все сховав,
Волосся ж чує і клітина кожна,
Як витікає бачене з єства,
Аж оболонка дудонить порожня.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Голосівки переклад кочура.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Прірва часу