Павло Мовчан – “Прорізався промінь і даль розпечатав… “

Прорізався промінь і даль розпечатав:
Кругліють на пагорбі сірі ягнята,
І стежка невмітно повзе до воріт,
Де вічність спинилась, притишивши хід…
Вкрива забуття імена тимчасові,
І мох проростає у кожному слові;
Рукою ведеш по гранітній скрижалі –
Гладенька, немовби і слів не бувало.
Іржа доїда на надгрібках розп’яття –
Чи то за життя ще триває розплата?
А хто? І звідкіль? І якої був долі? –
Питай хоч дерев, а хоч вітру у полі…
Вербовий свисток павутинку сотає,
І вітру клубок з косогору збігає.
Малий пастушок, прихиливши вербицю,
У небі пасе позолочену птицю,
Байдужий до того, що вогнище мідне
Роздмухали труби під небо погідне,
І тлиться залізо, і тоншає камінь…
Летить павутинка тонка над віками.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Порядна людина.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Прорізався промінь і даль розпечатав… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.