Павло Мовчан – “Розпущено на волокно… “


Розпущено на волокно
Заткану в луки синю річку;
І розплелась у небі знов
Від літака срібляста стрічка.
Віск талий руку обігрів,
Розлившись по долоні,
І стверднув золотий горіх
На щедрім многосонні.
На гілці ніжність запеклась
На краплю соковиту,
Немов роса, ввібрався час
В шорстку гранітну плиту.
Вже й стежку стоптано до тла
Ногами басовито,
І впала в патолоч зела
Луна із-під копита.
В розкритих в захваті очах
Відбито обшир світу,
І радісно слова звучать,
Що сонцю вік горіти.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Малий віз.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Розпущено на волокно… “