Павло Мовчан – Розщіп


Пом’якшений до сліз снувався голос вітру,
А в пучці вказівній дрімав вогонь досвітній,
І тіні на стіні писали розпач свій,
І книга на столі лежала, мов сувій…

Майбутнє не ввімкнеш і не освітиш долі,
Хіба сліпим перстом ковзнеш по сторінках…
І думка ледь жива у сонному розсолі
Здригнеться – спалахне на мить вогонь в шибках…

Струсне електрострум єством, і зрине згадка;
З іконою в руках йде боса мати в ніч,
А стовп вогню упав на Прип’ять, наче кладка,
Щоб в небуття життя пішло на сто сторіч…

Йде мати – на руках у неї Божа Мати…
Кого хто рятував – подосі не збагну?..
Бо простір розірвавсь і розщепився атом,
А промінь у руках ікону розітнув…
І розчахнувся зір; поміж очима яма…

Святого лику того докупи не стулить…
І рветься пополам мій вигук: – Ма-мо… Ма-мо…
І лускає пітьма, щоб спалахнуть на мить…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Улюблені пісні мами з прямою мовою твір.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Розщіп