Павло Мовчан – “Сніг кучерявивсь, скручувавсь в спіралі… “

Сніг кучерявивсь, скручувавсь в спіралі,
Наждачив слух до шерехту в дуплі;
І дерева, загострені, мов палі,
Повитикались виклично з землі…
Яка безглуздість, мов труди Сізіфа,
Громадить хмари та молоть сніги,
Щоб захлинутись кучерявим сміхом
Та зчистить сніг з ледачої ноги…
Струмливий зір просинює порошу,
Немовби прагне янгола знайти
За деревами, але світ спустошивсь
До відчаю в очах, до гіркоти…
Шляхи розтоплені знов виявлять можливе,
Диктатор-ворон прокричить; по-рр-ра…
Наситить очі аравійська злива,
Що вже струмує нафтою з крила…
… Це кінець світу… Бо смола двоока
На тебе дивиться розпачливо крізь сніг;
Конає пташка в смоляних потоках –
Ти ж ні сніжинки їй подать не зміг.
Щоб відбілити спрагу аж до лету,
І розокремить пір’я на крилі…
Лягає сніг на очі, мов газета,
І тоне шрифт державний у смолі…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Поема чорнобильська мадонна.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Сніг кучерявивсь, скручувавсь в спіралі… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.