Павло Мовчан – Снігопад

Снігу, снігу
По саме серце,
По самий віддих.
Го-го-го-го…
Білі гнуздечки –
На чорні очі,
Тихі копита –
По губах.
В полотняній сорочці,
З полотняним волоссям
Пролітають чорти
І щезають, як жах.
З білих копит –
Срібні піідкови.
З губ овальних –
Лушпиння іскор.
Біля лівої скроні
Яблукові коні
Тупотять, тупотять…
Хто це диха
Мені у вічі?
Хто це
Серце
Лещатно стиска?
Срібні копита
Брови толочать,
Срібні підкови
На срібних руках,
Ніби шаблюки простір списали,
Ніби мене розкресали в дим.
Білі копита, білі копита,
Білі копита, ніби дим.
Мене рознесли білі копита,
Мене забрали,
Мене нема.
Білі копита, білі копита…
Очі
Розплющив –
Стоїть зима.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

П'ятнадцятирічний капітан читать на украинском скорочено.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Снігопад