Павло Мовчан – Співвідношення

Мало, мало, ой мало життя,
Аби втішити всіх і розрадить,
Перейнятись до всіх співчуттям,
По голівці кульбабу погладить.

Мало рук, мало серця мені
Обійняти, любов’ю зігріти
Дні старечі і плечі сумні,
Безпросвітне сирітство на світі.

В моїх подихах мало тепла,
Щоб обмерзлі листки підійняти,
Світ ввібрати – душа замала,
А нужденних багато, багато…

І зроста, і зроста тільки біль,
Спожаління до смертного всього…
– Мало, мало, – луна звідусіль, –
Нам покладено строку земного…

За щокою сховаю зерно,
А у пазусі змерзлу синицю,
У волоссі давним-предавно
Безголоса зозуля гніздиться.

І комашки найменшої жаль,
Жаль себе і минущого всього.
Завелика, велика печаль,
Як на мене, на мене одного…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Влада грошей у житті башмачкіна.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Співвідношення
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.